Комната, лишённая зеркал - Аквариум

Сын человеческий, где ты?

Скажи мне еще один раз,

Скажи мне прямо, кто мы теперь,

Скажи мне истинно, где мы сейчас;

Ведь я думал, все будет честно,

Шелковый шарф на шлем,

Но это битва при закрытых дверях,

Борьба жизни с черт знает чем,

И кто-то считает, что это подвох,

И кто-то кричит, что провал.

И каждое слово — признак того, что мы

В комнате, лишенной зеркал.

Сегодня мне снился ангел,

Похожий на Брюса Ли.

Он нес мне жидкость для прочистки мозгов,

Стакан портвейна для хозяев земли.

Но я был мудр и светел,

Я взялся за дело всерьез;

И я умер, выбирая ответ,

Хотя никто не задавал мне вопрос.

А друг мой Ленский у пивного ларька

Сокрушался, что литр так мал;

А очередь хором читала стихи

О комнате, лишенной зеркал.

Нас всех учили с любовью

Смотреть не вверх, а вперед;

Но любовь стреляет из обоих стволов,

Как только ты выйдешь на взлет.

А что, в самом деле — увлечься

Одной из тех благородных девиц,

Что воткнут тебе под ребра перо,

Чтобы нагляднее было думать про птиц;

Но будь я тобой, я б отправил их всех

На съемки сцены про первый бал,

А сам бы смеялся с той стороны стекла

Комнаты, лишенной зеркал.

У черных есть чувство ритма,

У белых — чувство вины,

Но есть третьи, без особых примет,

Что смотрят на женщин только ниже спины.

Но я не был сосчитан,

Я видел это со стороны;

Мне как-то странно служить любовником муз,

Стерилизованных в процессе войны,

Где выжил тот, кто был заранее мертв,

А выиграл тот, кто не встал —

И только герои снимают рашпилем грим

Комнаты, лишенной зеркал.

И вот два достойных занятья

Для тех, кто выше нуля:

Торговля открытками с видом на плешь,

Или дикий крик: «Право руля!»;

И значит я списан, как мертвый,

И мне положен конец,

Но я благодарен всем, стрелявшим в меня:

Теперь я знаю, что такое свинец;

И кто-то смеется, как серебряный зверь,

Глядя в наполненный зал;

А я просто здесь, я праздную радостный сон

О комнате, лишенной зеркал.

Сину людський, де ти?

Скажи мені ще раз,

Скажи мені прямо, хто ми тепер,

Скажи мені істинно, де ми зараз;

Адже я думав, все буде чесно,

Шовковий шарф на шолом,

Але це битва при зачинених дверях,

Боротьба життя з чорт знає чим,

І хтось вважає, що це каверза,

І хтось кричить, що провал.

І кожне слово — ознака того, що ми

У кімнаті, позбавленої дзеркал.

Сьогодні мені снився ангел,

Схожий на Брюса Лі.

Він ніс мені рідину для прочищення мізків,

Склянка портвейну для господарів землі.

Але я був мудрий і світлів,

Я взявся за справу всерйоз;

І я помер, вибираючи відповідь,

Хоча ніхто не ставив мені запитання.

А друг мій Ленський у пивної скриньки

Засмучувався, що літр такий малий;

А черга хором читала вірші

Про кімнату, позбавлену дзеркал.

Нас усіх вчили з любов'ю

Дивитися не вгору, а вперед;

Але любов стріляє з обох стволів,

Як тільки ти вийдеш на зліт.

А що, в насправді — захопитися

Однією з тих благородних дівчат,

Що встромлять тобі під ребра перо,

Щоб наочніше було думати про птахів;

Але будь я тобою, я відправив їх усіх

На зйомки сцени про перший бал,

А сам би сміявся з того боку скла

Кімнати, позбавлені дзеркала.

У чорних є почуття ритму,

У білих — почуття провини,

Але є треті, без особливих прикмет,

Що дивляться на жінок лише нижче спини.

Але я не був порахований,

Я бачив це з боку;

Мені якось дивно служити коханцем муз,

Стерилізованих у процесі війни,

Де вижив той, хто був наперед мертвий,

А виграв той, хто не встав —

І тільки герої знімають рашпілем грим

Кімнати, позбавлені дзеркала.

І ось два гідні заняття

Для тих, хто вищий за нуль:

Торгівля листівками з видом на пліш,

Або дикий крик: «Право керма!»;

І означає я списаний, як мертвий,

І мені покладено край,

Але я вдячний усім, хто стріляв у мені:

Тепер я знаю, що таке свинець;

І хтось сміється, як срібний звір,

Дивлячись у наповнений зал;

А я просто тут, я святкую радісний сон

Про кімнату, позбавлену дзеркал.