Кладбище - Аквариум

Село солнце за Гималаи,

Чтоб назавтра вновь взойти;

Бредет йогин на кладбище

Отсекать привязанности.

У него труба из кости,

Он начнет в нее трубить;

Созовет голодных духов —

Их собой поить-кормить.

Они съедят его тело,

Они выпьют кровь до дна;

И к утру он чист-безгрешен,

Не привязан ни хрена.

Ох, мы тоже трубим в трубы,

У нас много трубачей;

И своею кровью кормим

Сытых хамов-сволочей;

Столько лет — а им все мало.

Неужель мы так грешны?

Ох, скорей бы солнце встало

Над кладбищем моей родины…

Село сонце за Гімалаї,

Щоб назавтра знову зійти;

Бреде йогін на цвинтарі

Відсікати уподобання.

У нього труба з кістки,

Він почне в трубити;

Зкличе голодних духів —

Їх собою напувати-годувати.

Вони з'їдять його тіло,

Вони вип'ють кров до дна;

І до ранку він чистий-безгрішний,

Не прив'язаний хріна.

Ох, ми теж трубимо в труби,

У нас багато трубачів;

І своєю кров'ю годуємо

Ситих хамів-своволочів;

Стільки років—а ним все мало.

Невже ми так грішні?

Ох, скоріше би сонце встало

Над цвинтарем моєї батьківщини…