Диагностика кармы - Аквариум

Я пришёл по объявленью в газете.

«Диагностика Кармы.

5 Дней.

Не Спеша.»

Ты была одета в какие-то сети.

Ты сказала «У тебя есть душа»;

Сказала, что в прошлой жизни я был фараоном,

Александром Македонским и еще Львом Толстым,

Что я могу называть тебя Эсмеральдой

И больше не чувствовать себя духовно пустым.

Ты заставила меня вдыхать пранаяму

И целыми сутками петь «Сай Рам»;

Я нормальный мужик, могла бы сказать мне прямо,

А не заставлять меня ходить босиком по углям;

Кормила меня кактусом вместо обеда,

Сажала в лотос за каждый пустяк —

Даже твой любимый Дон Хуан Кастанеда

Не учил, что с людьми можно обращаться вот так.

Я метался по дому, я хотел найти выход,

Куда угодно, лишь бы воздух был посвежей;

Но Ахура-Мазда запросил за меня выкуп,

А Будда посадил мне в ботинки ежей.

Чтоб я не ушёл, ты развинтила мне чакры,

И перепаяла мой ментал на астрал:

Посмотри мне в глаза, Эсмеральда,

Неужели я хоть в чём-то соврал?

Напрасно ты стучишься мне в двери

И говоришь, что твой метод мог бы меня спасти;

Даже в журнале «Путь К Себе» не поверят,

Что мне пришлось там у тебя вынести;

В итоге я всё-таки вылез в окошко,

И то я чувствую, что вылез не весь —

В чём дело, Эсмеральда,

Неужели ты до сих пор здесь?

Я прийшов за оголошенням в газеті.

“Діагностика Карми.

5 днів.

Не поспішаючи."

Ти була одягнена в якісь мережі.

Ти сказала «У тебе є душа»;

Сказала, що в минулому житті я був фараоном,

Олександром Македонським і ще Львом Толстим,

Що я можу називати тебе Есмеральдою

І більше не відчувати себе духовно порожнім.

Ти примусила мене вдихати пранаяму

І цілодобово співати «Сай Рам»;

Я нормальний мужик, могла би сказати мені прямо,

А не примушувати мене ходити босоніж по вугіллю;

Годувала мене кактусом замість обіду,

Сажала в лотос за кожну дрібницю —

Навіть твій улюблений Дон Хуан Кастанеда

Не вчив, що з людьми можна поводитися ось так.

Я метався по дому, я хотів знайти вихід,

Куди завгодно, тільки повітря було свіже;

Але Ахура-Мазда запросив за мене викуп,

А Будда посадив мені в черевики їжаків.

Щоб я не пішов, ти розкрутила мені чакри,

І перепаяла мій ментал на астрал:

Подивись мені в очі, Есмеральдо,

Невже я хоч у чомусь збрехав?

Даремно ти стукаєш мені в двері

І говориш, що твій метод міг би мене врятувати;

Навіть у журналі «Шлях До Себе» не повірять,

Що мені довелося там у тебе винести;

В результаті я все-таки виліз у віконце,

І то я відчуваю, що виліз не весь —

У чому справа, Есмеральдо,

Невже ти досі тут?