Дело мастера Бо - Аквариум

Она открывает окно,

Под снегом не видно крыш.

Она говорит: «Ты помнишь, ты думал,

Что снег состоит из молекул?»

Дракон приземлился на поле —

Поздно считать, что ты спишь,

Хотя сон был свойственным этому веку.

Но время сомнений прошло, уже раздвинут камыш;

Благоприятен брод через великую реку.

А вода продолжает течь

Под мостом Мирабо;

Но что нам с того?

Это

Дело мастера Бо.

У тебя есть большие друзья,

Они снимут тебя в кино.

Ты лежишь в своей ванной,

Как среднее между Маратом и Архимедом.

Они звонят тебе в дверь — однако входят в окно,

И кто-то чужой рвется за ними следом…

Они съедят твою плоть, как хлеб,

И выпьют кровь, как вино;

И взяв три рубля на такси,

Они отправятся к новым победам;

А вода продолжает течь

Под мостом Мирабо;

Но что нам с того —

Это дело мастера Бо.

И вот — Рождество опять

Застало тебя врасплох.

А любовь для тебя — иностранный язык,

И в воздухе запах газа.

Естественный шок,

Это с нервов спадает мох;

И вопрос: «Отчего мы не жили так сразу?»

Но кто мог знать, что он провод, пока не включили ток?

Наступает эпоха интернационального джаза;

А вода продолжает течь

Под мостом Мирабо;

Теперь ты узнал,

Что ты всегда был мастером Бо;

А любовь — как метод вернуться домой;

Любовь — это дело мастера Бо…

Вона відчиняє вікно,

Під снігом не видно дахів.

Вона каже: «Ти пам'ятаєш, ти думав,

Що сніг складається з молекул?»

Дракон приземлився на поле —

Пізно вважати, що ти спиш,

Хоча сон був властивий цьому віку.

Але час сумнівів минув, вже розсунуто очерет;

Сприятливий брід через велику річку.

А вода продовжує текти

Під мостом Мірабо;

Але що нам з того?

Це

Справа майстра Бо.

У тебе є великі друзі,

Вони знімуть тебе в кіно.

Ти лежить у своїй ванній,

Як середнє між Маратом та Архимедом.

Вони дзвонять тобі в двері — проте входять у вікно,

І хтось чужий рветься за слідом...

Вони з'їдять твоє тіло, як хліб,

І вип'ють кров, як вино;

І взявши три карбованці на таксі,

Вони вирушать до нових перемог;

А вода продовжує текти

Під мостом Мірабо;

Але що нам з того —

Це справа майстра Бо.

І ось — Різдво знову

Застало тебе зненацька.

А любов для тебе — іноземна мова,

І в повітрі запах газу.

Природний шок

Це з нервів спадає мох;

І питання: «Чому ми не жили так відразу?»

Але хто міг знати, що він провід, поки не включили струм?

Настає епоха міжнародного джазу;

А вода продовжує текти

Під мостом Мірабо;

Тепер ти, дізнався,

Що ти завжди був майстром Бо;

А любовь — як метод повернутися додому;

Любов — це справа майстра Бо…