To Our Ashes - Agathodaimon

It is the mind, which creates the world about us

And even though we stand side by side

My eyes will never see what is beheld by yours

My heart won’t respond to your touch

Out of the caverns of the pain

Like a child from the womb, stillborn

Like a ghost from the tomb

I arise and unbuild it again

We don’t see things as they are

We see them as we are

And all that we see or seem to be

Is but a dream within a dream

I see life blurred and shallow every day by day

In this world’s theater in which I stay

Three Death gently descends, from spheres up high

Staring into my cold and humid eyes

You’re closing your eyes, try turning your head

Away from the gloom, trying to forget

But when I start to laugh, she mocks

And when I cry she laughs…

And hardens evermore her heart

But when I start to laugh, she mocks

And when I cry she laughs…

All things come to the those who wait

I say these words to make me glad

But something answers, soft and sad

They come… but often come too late

There Death gently descends, from spheres up high

Staring into my cold and humid eyes

You’re closing your eyes, try turning your head

Away from the gloom, trying to forget

But something answers, soft and sad

They come… but often come too late

Cause I am sick of this way of life

As life is sick of the way we pretend

But I have walked with Death hand in hand

And Death’s own hand is warmer than my own!

All things come to those who wait

I say these words to make me glad

But something answers, soft and sad

They come… but often come too late

Це розум, який створює світ про нас

І хоча ми стоїмо пліч-о-пліч

Мої очі ніколи не побачать того, що бачили твої

Моє серце не реагує на твоє дотик

З печер болю

Як дитя з утроби, мертвонароджене

Як привид із гробу

Я встаю й розбудовую це знову

Ми не бачимо речі такими як вони є

Ми бачимо їх такими, якими ми є

І все, що ми бачимо чи здається, яким є

Це не мрія у мні

Я бачу життя розмитим і поверхневим щодня

У цьому світовому театрі, в якому я перебуваю

Три Смерті м’яко спускаються з сфер угору

Дивлячись у мої холодні й вологі очі

Ви закриваєте очі, спробуйте повернути голову

Подалі від мороку, намагаючись забути

Але коли я починаю сміятися, вона знущається

А коли я плачу, вона сміється…

І вічно твердіє її серце

Але коли я починаю сміятися, вона знущається

А коли я плачу, вона сміється…

Усе приходить до тих, хто чекає

Я говорю ці слова, щоб порадувати

Але щось відповідає, ніжне й сумне

Вони приходять... але часто приходять занадто пізно

Там Смерть м’яко спускається з сфер угору

Дивлячись у мої холодні й вологі очі

Ви закриваєте очі, спробуйте повернути голову

Подалі від мороку, намагаючись забути

Але щось відповідає, ніжне й сумне

Вони приходять... але часто приходять занадто пізно

Бо я набридла таким способом життя

Оскільки життя набридло від того, як ми прикидаємося

Але я ходив зі смертю за руку

І власна рука Смерті тепліша за мою!

Усе приходить до тих, хто чекає

Я говорю ці слова, щоб порадувати

Але щось відповідає, ніжне й сумне

Вони приходять... але часто приходять занадто пізно