Solitude - Agathodaimon

One wish alone have I

In some calm land beside the sea to die

Upon it’s strand

That I forever sleep

The forest near, a heaven near

Stretched over the peaceful deep

That no one weeps my end

Nor for me grieves

But let the autumn lend

Tongues to the leaves

No candles shine

Nor tomb I need, instead

Let them for me a bed

Or twigs entwine

When brooklet ripples fall

With murmuring sound

And moon is found

Among the pine trees tall

While softly rings

The wind it’s trembling chime

And over me the lime

In blossem flings

As I will then no more a wanderer be

Let them with fondness store my memory

And Lucifer the while

Above the pine, good comrade mine

Will on me gently smile?

In mournful mood

The sea sing sad refrain…

And I be earth again

In solitude

У мене є одне бажання

У якомусь спокійному краю біля моря померти

На це пасмо

Що я вічно сплю

Поруч ліс, поруч рай

Протягнувся над мирною глибиною

Щоб ніхто не оплакав мій кінець

Ні для мене сумує

Але нехай осінь позичить

Язики до листя

Жодні свічки не світяться

Натомість мені не потрібна ні гробниця

Нехай вони для мене ліжко

Або гілочки переплітаються

Коли струмок брижі падає

З бурчанням

І місяць знайдено

Серед сосен високий

Поки тихо дзвонить

Вітер це тремтячий дзвін

А наді мною вапно

У квітках

Як тоді не буду більше мандрівником

Нехай вони з любов’ю зберігають мою пам’ять

І Люцифер тим часом

Над сосною добрий товариш мій

Чи буде на мене ніжно посміхнутися?

У скорботному настрої

Море співає сумний приспів…

І я знову буду землею

На самоті