Time Is The Fire - Agathodaimon

Skies above the endless seas

Engulf horizons till they disappear

At a sign a ship shaking its masts

Passes by like a fortress floating on wastelands

Flocks of cranes sail to the skies

Where never ending paths arise

Neath the blunt and timid sun

Skies above the endless seas

The ship, the ocean, the days are… gone

Likewise lives and youth pass by They pass away, like a lie

Likewise lives and youth pass by And die…

Skies full of stars above endless seas

Horizons till they disappear

An enormous ship shaking its masts

Passes by like a floating keep

Skies above the endless seas

The ship, the ocean, the days are… gone

But till I’m not six feet underground

My angels bow to my mourning sound

And sing along my weeping, over and over again

Likewise lives and youth pass by They pass away, like a lie,

But till I’m not six feet underground

My angels, bow to my mourning sound

And sing along my weeping, over and over

With the passion of a new born lover

…Again

And then, I will look behind to the world

Like those who don’t have much to tell (each other)

When they can’t say what they want

In the shadow of these ancient walls

In their silence, I lay down to rest

In the same silence that swallowed the travelers

Who fell asleep in time

Who are now… forgotten… by æons

Time is the water in which we drown

Time is the fire in which we burn

Likewise lives and youth pass by They pass away, like a lie

Likewise lives and youth pass by

…and die

Time is the water in which we drown

Time is the fire in which we burn

Небо над безкрайніми морями

Поглини горизонти, поки вони не зникнуть

На знаку судно трясе щогли

Проходить повз, як фортеця, що пливе на пустках

Зграї журавлів пливуть у небо

Де виникають нескінченні шляхи

Під тупим і боязким сонцем

Небо над безкрайніми морями

Корабель, океан, дні... минули

Так само життя і молодість проходять повз Вони минають, як брехня

Так само життя й молодість проходять повз І вмирають…

Небо, повне зірок, над безкрайніми морями

Горизонти, поки вони не зникнуть

Величезний корабель трясе щогли

Проходить повз, наче плаваючий замок

Небо над безкрайніми морями

Корабель, океан, дні... минули

Але поки я не опинюся на відстані шести футів під землею

Мої ангели вклоняються мому скорботному звуку

І співай мій плач, знову і знову

Так само життя і молодість проходять повз Вони минають, як брехня,

Але поки я не опинюся на відстані шести футів під землею

Мої ангели, вклоніться моєму скорботному звуку

І співай мій плач знову і знову

З пристрастю новонародженого коханця

…Знову

І тоді я подивлюся на світ

Як ті, кому нема чого розповісти (один одному)

Коли вони не можуть сказати, що хочуть

У тіні цих стародавніх стін

У їх мовчанні я ліг відпочити

У тій самій тиші, що поглинула мандрівників

Хто заснув вчасно

Хто зараз... забутий... еонами

Час — це вода, в якій ми тонемо

Час — це вогонь, в якому ми горимо

Так само життя і молодість проходять повз Вони минають, як брехня

Так само життя і молодість проходять повз

…і померти

Час — це вода, в якій ми тонемо

Час — це вогонь, в якому ми горимо