Höllenfahrt Der Selbsterkenntnis - Agathodaimon

Wir haben den Augenblick, den lebenswichtigen Strahl

Der noch andauert, der, wenn er erlischt

Alles vergehen lässt…

Ein Schatten in tiefer Dunkelheit.

Die Sterne sind verloschen

Wie im Herbst die Blätter fallen

Für immer entschwunden

In der endlosen Ödnis herrscht keine Regung mehr

In der Nacht des Unwesens stürzt alles nieder

Alles schweigt, alles schweigt

Und die Maschine der Welt kehrt zurück —

Doch mit euch vergeht die Zukunft

Was einst war, wird nie mehr sein

Wir sind erneut Vergangenheit, ohne Herz, trist und kalt…

Wenn Schlaf, des Todes Bruder, würdig die Welt regiert

Mit geschlossenen Lidern und seinen stillen Träumen

Altert um mich die Zeit

Wie eine alte Tanne auf hohem Felsen

verdorre ich auf meinem Thron

Bald wird der mächtige Tod

Seinen schwarzen Mantel über mir ausbreiten…

Und seine Flügel meinen Hauch auf ewig tragen

Denn ich bin und werde immer Vergangenheit sein

Ohne Seele, trist und kalt…

Alles fällt, alles schweigt

Und alles ist mir fremd…

Hier…

У нас є момент, життєвий промінь

Це все ще триває, коли закінчиться

відпусти все...

Тінь у глибокій темряві.

Зірки згасли

Як опадає листя восени

Пішов назавжди

На безкрайній пустирі вже немає руху

В ніч лихоліття все падає

Все мовчить, все мовчить

І машина світу повертається —

Але майбутнє йде з тобою

Те, що колись було, ніколи не буде

Ми знову минули, безсердечні, сумні й холодні...

Коли сон, брат смерті, гідно править світом

З закритими повіками і своїми тихими мріями

Час старіє навколо мене

Як стара ялиця на високій скелі

Я в'яну на своєму троні

Незабаром могутня смерть

Постелить на мене свій чорний плащ...

І його крила вічно несуть мій подих

Тому що я є і завжди буду в минулому

Бездушний, сумний і холодний...

Все падає, все мовчить

І все мені дивно...

Тут…