Back Into the Shadows - Agathodaimon

In the night of my final sacrifice I sent my soul

Into the vast and fathomless unknown to find a word

A word, that indicates the beyond.

It came back later and spoke:

«I am myself heaven and hell!»

Sculptured in time as another chapter of life

Sharp are the thorns of the roses, which lay dank upon me For too long I knew that I had to arrive

Yet destination isn’t as linear as humanity

Touch the feeling — touch the soul

Touch the morning dew and see the glamour

In my stark eyes reflecting

The icon of a setting in a serene summer

So many flowers give away to mystery and loneliness

Their subtle perfume and their indifference

So much jewelry’s forgotten in the soil, in darkness

But who dares to tread the silent meadows

That lie beyond the mirror of one’s self?

Who dares to reach the phantoms of one’s heart?

To behold the murderer of life and art?

And what is death?

What gives birth?

What sells good or has no worth,

When everything you feel is cold?

Why am I?

Who’s this hand?

Whose decisions I can’t comprehend…

But isn’t history foretold?

There’s a tide… in the affairs of men

Which, taken of it’s flood, leads on to fortune

But all the voyage of their life

Is bound in shallows and miseries…

But if you desire to see the light…

As it truly is, clear and bright

You must move — back into the shadows

У ніч моєї останньої жертви я послав свою душу

У величезне й бездоганне невідоме знайти слова

Слово, яке вказує на те, що за межами.

Він повернувся пізніше і сказав:

«Я сам рай і пекло!»

Скульптурний у часі як ще один розділ життя

Гострі колючки троянд, які лежали на мені. Надто довго я знав, що мушу прибути

Але призначення не таке лінійне, як людство

Торкніться почуття — торкніться душі

Доторкніться до ранкової роси і побачите гламур

У моїх суворих очах віддзеркалення

Значок обстановки безтурботного літа

Так багато квітів дарує таємницю й самотність

Їх тонкий аромат і їхня байдужість

Так багато прикрас забуто в ґрунті, у темряві

Але хто сміє ступати по тихих луках

Ця брехня за межами дзеркала самого себе?

Хто сміє дотягнутися до привид свого серця?

Бачити вбивцю життя і мистецтва?

А що таке смерть?

Що народжує?

Те, що продається добре чи не має вартості,

Коли все, що ти відчуваєш, холодно?

Чому я?

Хто ця рука?

Чиї рішення я не можу зрозуміти…

Але хіба історія не передбачена?

У справах чоловіків є хвиля

Що, взято з потопу, веде до достатку

Але вся подорож їхнього життя

Закутаний у мілководдя та біди…

Але якщо ви хочете побачити світло…

Як вона справді, чітка й яскрава

Ви повинні рухатися — назад у тінь