After dark - Agathodaimon

Alone with my shadows I’ve come

To sing the twilight’s hymn every time

A new day dawns onto a place most desirable

Grateful disembodiment

.to pierce some holes into our horizon of perception

Which new imaginations could penetrate thru…

Our dreams will shine like thunder

On a senseless rainy day

Wrapped in the dank breathing

Of both nature and man

The stars look all too near

The senses lie so far

But it’s not the way we fear

It’s more the thing we are

The stars look all too near

The seasons, oh, so dark

It’s not the way we fear

It’s more the way we are

Didn’t pain prove life

With its reasons all hallowed

Didn’t fight prove darkness

With its shadows eclipsed?

.und die Maschine der Welt kehrt zurück…

Auspressend den Lebenssaft aus meinen Knochen

Bin erneut Vergangenheit, ohne Herz, trist und kalt

Die tote Zeit legt ihren kalten Körper auf meine feuchte Haut

.und wird zur Ewigkeit…

Didn’t pain prove life

With its reasons all hallowed

Didn’t light prove darkness

With its shadows eclipsed

Alone with my shadow I’m gone

Still I hear the twilight’s hymn everytime

Life continues its sculptures

Like poetry without rhyme!

Наодинці зі своїми тінями я прийшов

Щоб кожного разу співати сутінковий гімн

Новий день настає в найбільш бажаному місці

Вдячна безтілесність

.пробити якісь діри в нашому горизонті сприйняття

Які нові уяви могли б проникнути через…

Наші мрії будуть сяяти, як грім

У безглуздий дощовий день

Закутаний у вологе дихання

І природи, і людини

Зірки виглядають дуже близько

Почуття лежать поки що

Але це не те, чого ми боїмося

Це більше те, чим ми є

Зірки виглядають дуже близько

Пори року, о, такі темні

Це не те, чого ми боїмося

Це більше, як ми є

Хіба біль не доводить життя

З його причинами всі освячені

Не боровся довести темряву

З затьмареними його тінями?

.und die Maschine der Welt kehrt zurück…

Auspressend den Lebenssaft aus meinen Knochen

Bin erneut Vergangenheit, ohne Herz, trist und kalt

Die tote Zeit legt ihren kalten Körper auf meine feuchte Haut

.und wird zur Ewigkeit…

Хіба біль не доводить життя

З його причинами всі освячені

Чи не світло доводило темряву

З його тінями затьмарені

Наодинці зі своєю тінню я пішов

І все-таки я кожного разу чую сутінковий гімн

Життя продовжує свої скульптури

Як поезія без рими!