Alma de Loca - Adriana Varela, Néstor Marconi, Litto Nebbia

Milonguera bullanguera, que la vas de alma de loca

La que con tu risa alegre vibrar hace el cabaret

La que lleva la alegria en los ojos y en la boca

La que siempre fue la reina de la farra y del placer

Todo el mundo te conoce de alocada y jaranera

Todo el mundo dudaria lo que yo puedo jurar

Que te he visto la otra noche, parada en una vidriera

Contemplando una muñeca con deseos de llorar

Te pregunté que tenias y me respondiste: nada

Adivinando al verte, tan turbada

Que era tu intento ocultarme la verdad

La sonrisa que tus labios dibujaban quedó helada

Y una imprevista lágrima traidora

Como una perla de tus ojos fue a rodar

Quién diria, milonguera, vos que siempre te reíste

Vos que siempre te burlaste de las penas y del amor

Ibas a mostrar la hilacha, poniendote seria y triste

Ante una humilde muñeca, modestita y sin valor

No te aflijas, milonguita, yo te guardaré el secreto

Por mi nunca sabrá nadie que has dejado de reir

Mas no vuelvas a mirar a la pobre muñequita

Que te recuerde los dias que ya no podrás vivir

Rie siempre milonguera bullanguera casquivana

Para que quieres amargar tu vida

Pensando en cosas que no pueden ser

Corre un velo a tu pasado, sé milonga, sé mundana

Para que así así los hombres no descubran tus amarguras

Tus ternuras de mujer

Шумна мілонгера, що ти йдеш на неї з божевільною душею

Той, що змушує кабаре вібрувати від твого радісного сміху

Той, що несе радість в очах і в устах

Та, яка завжди була королевою вечірок і насолод

Всі знають тебе як божевільного і гуляка

Кожен би сумнівався в тому, що я можу присягати

Що я бачила тебе вночі, стоячи у вітрині

Споглядаючи ляльку з бажанням плакати

Я запитав, що у вас є, а ви мені відповіли: нічого

Здогадавшись, побачивши вас, так турбує

Що це була ваша спроба приховати від мене правду

Посмішка, яку намалювали твої губи, застигла

І несподівана зрадницька сльоза

Наче перлина з твоїх очей покотилася

Хто б міг подумати, мілонгера, ти, що завжди сміялася

Ви, що завжди висміювали горе і любов

Ти збирався показати лінт, став серйозним і сумним

Перед скромною лялькою, скромною і нікчемною

Не хвилюйся, мілонгуіта, я збережу твою таємницю

Через мене ніхто ніколи не дізнається, що ти перестав сміятися

Але не дивись знову на бідолашну ляльку

Що це нагадує тобі про дні, які ти більше не зможеш жити

Смійтеся завжди мілонгера, галаслива касківана

Чому ти хочеш озлобити своє життя?

Думка про речі, яких не може бути

Накиньте вуаль на своє минуле, будьте мілонгою, будьте світськими

Щоб чоловіки не виявили вашої гіркоти

Твоя ніжність як жінки