Milonga de Gauna - Adriana Varela

Milonga de Gauna

El dolor se le fue

como por artimaña

vaya uno a saber

si es así o se engaña.

Su sonrisa final

vaya uno a saber

lo que quiso Gauna.

Dicen que su canción

ya estaba cantada

quién pudiera decir hoy

si sabía Gauna

que en aquel carnaval

cumpliría su rol.

Misterios del alma.

Emilio Gauna

murió en Palermo

en una noche de carnaval

acuchillado en un mano a mano

que se arrastraba de años atrás

¡Acuchillado en un mano a mano!

Una duda resultó

ser mucho más fuerte,

una duda que enterró

el miedo a la muerte.

En su ciego puñal

una duda murió

En su cuerpo inerte.

El valor le llegó

cuando era debido,

el coraje que pidió

y le fue concedido.

Encontró a su rival

ni perdió ni ganó.

Se marchó tranquilo,

Emilio Gauna

murió en Palermo

en una noche de carnaval,

acuchillado en un mano a mano

que se arrastraba de años atrás.

Acuchillado en un mano a mano.

Emilio Gauna

murió en Palermo

en una noche de carnaval

Acuchillado en un mano a mano

que se arrastraba de años atrás.

Sueño de sangre y silencio*

Basado en un personaje de Adolfo Bioy Casares en su novela El sueño de los

héroes.

La anécdota de Bioy es a la vez simple y laboriosa.

En ciertos

carnavales del Buenos Aires de 1927, el joven Emilio Gauna, junto a unos

amigotes del cafetín y un cierto doctor Valerga, se pierde durante tres días en

los carnavales.

Amanece solo y sin recordar lo que ha sucedido, en una cancha

de fútbol abandonada por los bosques de Palermo.

Nebulosamente sabe que medio

se enamoró de una máscara y poco más recuerda.

Las pistas, luego, dan a entender que el brujo Taboada torció su destino,

y más tarde se sabrá que gracias a la hija del brujo, Clara, el protagonista

salvó su vida.

Gauna y los suyos se mueven en un mundo de peluquerías,

panaderías, cafés, pensiones y billares exentos de misterio, el frugal reino

de la melancolía tanguera por ciertos días idos, donde al parecer se

compadreaba y se resolvían enojos a cuchillo.

A Gauna, que se ha casado con Clara sin sospechar que ha sido su salvadora y

prospera en un taller mecánico, le ha sido dada una vida sin sobresaltos.

Y sin embargo, Gauna quiere resolver el misterio de su amnesia,

algo muy difícil de lograr en un ambiente donde todos, como en cualquier

barrio o en cualquier pensionado, están alerta a los pasos de todos.

Y Bioy logra el prodigio, finalmente, de hacer desaparecer tres años más tarde

a Gauna en unos nuevos carnavales y alcanzar, gozosamente, su final trágico.

El truco, bastante notable, consiste en haber construido un escenario

melodramático para un protagonista que, oscuramente, busca un final heroico.

Es como si Gauna, a tientas, se hubiera ganado el destino de otra novela,

de la novela que ensueñan quienes se quieren heroicos.

Sin testigos, sin escena, Gauna se hará cargo de su final.

Porque a diferencia

del melodrama, que vive de la gesticulación y del estrépito, el momento trágico

llega con la dicha del silencio.

Мілонга де Гауна

Біль зник

ніби хитрістю

дайте знати

якщо це так чи це обмануто.

його остання посмішка

дайте знати

чого хотіла Гауна.

Кажуть твою пісню

вже співали

хто б міг сказати сьогодні

якби ти знав Гауну

що на тому карнавалі

виконала б свою роль.

Загадки душі.

Еміліо Гауна

помер у Палермо

в карнавальну ніч

колоти в руку в руку

що повзали багато років тому

Закололи рукою в руку!

виник сумнів

бути набагато сильнішим

сумнів, що похований

страх смерті.

У своєму сліпому кинджалі

помер сумнів

У його інертному тілі.

цінність прийшла до нього

коли це належало

сміливість, яку ви просили

і це було дано йому.

знайшов свого суперника

ні програв, ні виграв.

Він тихо пішов

Еміліо Гауна

помер у Палермо

в карнавальну ніч,

колоти в руку в руку

що повзали багато років тому.

Закололи рукою в руку.

Еміліо Гауна

помер у Палермо

в карнавальну ніч

Закололи рукою в руку

що повзали багато років тому.

Мрія про кров і тишу*

За мотивами персонажа Адольфо Біой Касареса з його роману «Сон».

героїв.

Анекдот Біой і простий, і трудомісткий.

в певних

карнавали в Буенос-Айресі в 1927 році молодий Еміліо Гауна разом з деякими

Приятелі з кафе і якийсь лікар Валерга губиться на три дні

карнавали.

Він прокидається сам і не пам'ятаючи, що трапилося, на корті

занедбане футбольне поле в лісі Палермо.

Туманно знає, що половина

закохався в маску і мало що пам'ятає.

Отже, підказки свідчать про те, що чаклун Табоада перекрутив свою долю,

а пізніше стане відомо, що завдяки дочці чаклуна, Кларі, головній героїні

врятував йому життя.

Гауна та його родина переміщуються у світ перукарів,

пекарні, кафе, пансіонати та більярд, позбавлені таємниці, економне королівство

меланхолії танго за певні минулі дні, де, мабуть

він компадре і сварки вирішувалися ножем.

До Гауни, який одружився на Кларі, не підозрюючи, що вона була його рятівницею і

процвітає в механічній майстерні, йому дали спокійне життя.

І все ж Гауна хоче розгадати таємницю своєї амнезії,

чогось дуже важко досягти в середовищі, де кожен, як і будь-який

мікрорайону чи в будь-якій школі-інтернаті, вони насторожі до кроків кожного.

І Бій, нарешті, досягає чуда, змусивши його зникнути через три роки

Гауна в нових карнавалах і радісно досягають свого трагічного кінця.

Трюк, досить примітний, полягає в тому, щоб побудувати сцену

мелодраматичний для головного героя, який похмуро шукає героїчного кінця.

Ніби Гауна, намацуючи, заслужив долю чергового роману,

роману, про який мріють ті, хто хоче бути героєм.

Без свідків, без сцени Гауна візьме на себе контроль за його кінцем.

тому що на відміну від

мелодрами, яка живе жестикуляцією і шумом, трагічний момент

воно приходить з блаженством тиші.