Con la Frente Marchita - Adriana Varela

Sentados en corro merendábamos besos y porros

Y las horas pasaban deprisa entre el humo y la risa

Te morías por volver «Con la frente marchita» cantaba Gardel

Y entre citas de Borges, Evita bailaba con Freud

Ya llovió desde aquel chaparrón hasta hoy

Iba cada domingo a tu puesto del Rastro a comprarte

Carricoches de miga de pan, soldaditos de lata

Con agüita del mar Andaluz quise yo enamorarte

Pero tú no querías más amor que el del Río de la Plata

Duró la tormenta hasta entrados los años ochenta

Luego, el sol fue secando la ropa de la vieja Europa

No hay nostalgia peor que añorar lo que nunca, jamás, sucedió

«Mándame una postal de San Telmo, adiós, ¡cuídate!" —

Y sonó entre tú y yo el silbato del tren…

Iba cada domingo a tu puesto del Rastro a comprarte

Monigotes de miga de pan, caballitos de lata

Con agüita del mar Andaluz quise yo enamorarte

Pero tú no querías otro amor que el del Río de la Plata

Aquellas banderas de la patria de la primavera

A decirme que existe el olvido, esta noche han venido

Te sentaba tan bien, esa boina calada al estilo del «Che»

Buenos Aires es como contabas, hoy fui a pasear

Y al llegar a la Plaza de Mayo me dio por llorar

Y me puse a gritar: «¿Dónde estás?»

Y no volví más a tu puesto del Rastro a comprarte

Corazones de miga de pan, sombreritos de lata

Y ya nadie me escribe diciendo:

«No consigo olvidarte, ojalá que estuvieras conmigo en el Río de La Plata»

Сидячи в колі, ми їли поцілунки та джойстини

І години швидко пролетіли між димом і сміхом

Ти вмирала від бажання повернутися «З засохлим чолом» співав Гардель

А між цитатами Борхеса Евіта танцювала з Фрейдом

Від тієї зливи до сьогодні вже йшов дощ

Я ходив щонеділі на ваш ринок, щоб купити вас

Каррикоші з сухарів, маленькі олов'яні солдатики

З маленькою водою з Андалузького моря я хотів закохатися в тебе

Але ти не хотів більше кохання, ніж любов з Ріо-де-ла-Плата

Буря тривала аж до 1980-х років

Тоді сонце сушило одяг старої Європи

Немає ностальгії гіршої, ніж туга за тим, що ніколи не було

«Надішліть мені листівку з Сан-Тельмо, до побачення, бережіть себе!» —

І між нами з тобою пролунав свисток поїзда...

Я ходив щонеділі на ваш ринок, щоб купити вас

Хлібні ляльки, жерстяні конячки

З маленькою водою з Андалузького моря я хотів закохатися в тебе

Але ти не хотів ніякої іншої любові, крім любові Ріо-де-ла-Плата

Ті прапори весняної батьківщини

Щоб сказати мені, що забуття існує, сьогодні ввечері вони прийшли

Вам так пасував, що ажурний бере в стилі «Че»

Буенос-Айрес, як ви сказали, сьогодні я пішов гуляти

І коли я потрапив на Пласа-де-Майо, я почав плакати

І я почав кричати: «Де ти?»

І я ніколи не повертався до вашого кіоску Rastro, щоб купувати у вас

Хлібні сердечка, маленькі жерстяні капелюшки

І ніхто мені не пише:

«Я не можу тебе забути, я б хотів, щоб ти був зі мною в Ріо-де-ла-Плата»