Roméo et Juliette - Abd Al Malik, Juliette Gréco

Il boit une huit-six, mini Austin, il sort du périph'

Gangsta rap culture, cette musique l’a rendu autiste

Il a rencard avec une fille, moitié Brésilienne, moitié Kabyle

Gogo danseuse, elle dit être artiste

Il connaît toutes les répliques du film Scarface

Le frère, il dit «Mes mains, elles sont pas faites pour cette merde»

La cité l’a vu grandir, lui a tourné la tête

Parce que, selon le contexte, on confond force et faiblesse

Elle chante, elle rêve de la carrière de Wallen

Elle a perdu tout repère depuis le décès de son père

C’est l’allégorie d’une fille facile qu’est assise à la place du mort

Qui pense que «Je t’aime» n’est qu’un mouvement du corps

Elle oscille, va et vient, se donne et regrette ensuite

Lui, il kiffe, SMS, elle se pointe de suite

Il vend de la C.C. alors il joue les barons, le duc de la cité

Leurs cœurs battent de concert, affective mendicité

Il s’appelle Roméo, elle s’appelle Juliette

Roméo et Juliette

Il accélère, elle rabat un peu le dossier du siège

Il lui dit «Tu es belle», elle s’engouffre dans le piège

Puis dévie, elle dit «En ce moment, je lis Malraux»

Elle a une fausse poitrine et les fantasmes d’une bimbo

Alors fatalement, ce qui l’intéresse chez elle au départ, c’est pas son cerveau

Elle s’en rend bien compte et se mordille la lèvre comme quand, gamine,

elle jouait au cerceau

Ce monde il est horrible et nos gamins, ils y périssent tellement vite!

Mais on en est tous là, c’est juste l’amour qu’on cherche à vivre

Et si ça part en vrille c’est que, sans modèle, t’es livré à toi-même

Et l'âpreté de la vie ne rend pas forcément meilleurs les caractères

On peut même être, sous des apparences contraires, indifférent à l’autre quand

la douleur est égocentrée

Parce qu’en vérité c’est sur nous-même qu’on s’est prosterné

C’est juste une métaphore qui pourrait être biblique, comme le Veau d’or

Parce que notre époque est d’accord dans le désaccord

On est déchiré par l’absence et le vide

En prise avec nos paradoxes, le besoin d’amour complique

Il s’appelle Roméo

Elle s’appelle Juliette

Roméo et Juliette

Elle approche son visage, se rétracte, se demande

Si, au fond, elle-même n’est pas une sorte d’offrande

Sacrifiée sur l’autel de toutes celles qu’ont mal

Qui souffrent, qui peinent tellement de ne pas avoir confiance en elles

Même si elle sait bien que son «Je t’aime» est factice

Elle se dit aux yeux de quelqu’un au moins elle existe

Lui, il a la main gauche sur le volant, l’autre sur sa jambe à elle

La voiture file et leurs cœurs se fêlent

Si elle était sa sœur et lui un mec quelconque

Il retire sa main à cette pensée, passe les vitesses et fonce

En prison, souvent, il se disait «Quand je sors, je change»

Mais dehors, son démon prenait toujours le pas sur son ange

Il tourna la tête à gauche et le camion déboula à droite

Він п'є вісім-шість, міні Остін, він з'їжджає з кільцевої дороги

Культура гангста-репу, ця музика зробила його аутистом

У нього побачення з дівчиною, наполовину бразилькою, наполовину Кабіле

Танцюристка Gogo, вона каже, що вона артистка

Він знає всі репліки з фільму «Обличчя зі шрамом».

Брат, він каже: "Мої руки, вони не створені для цього лайна"

Місто побачило, як він виріс, повернуло голову

Тому що, залежно від контексту, ми плутаємо силу зі слабкістю

Вона співає, мріє про кар’єру Валлена

Після смерті батька вона втратила орієнтацію

Це алегорія легкої дівчини, яка сидить на місці мертвих

Хто думає, що «Я тебе люблю» — це лише рух тіла

Вона хитається вперед-назад, віддає себе, а потім шкодує

Він, йому подобається, смс, вона відразу з’являється

Він продає C.C., тому грає баронів, герцога міста

Їхні серця б’ються разом, емоційно благаючи

Його звуть Ромео, її звуть Джульєтта

Ромео і Джульєтта

Він прискорюється, вона трохи відкидає сидіння

Він їй каже «Ти красива», вона кидається в пастку

Потім відхиляється, вона каже: "Прямо зараз я читаю Мальро"

У неї фальшиві груди і фантазії бімбо

Тому неминуче те, що його цікавить у ній спочатку, це не її мозок

Вона усвідомлює це і кусає губу, як коли в дитинстві,

вона грала на обручі

Цей світ жахливий і наші діти, вони в ньому так швидко гинуть!

Але ми всі там, це просто любов, яку ми намагаємося жити

І якщо це закрутиться, то це тому, що без моделі ти сам по собі

І грубість життя не обов’язково сприяє кращим персонажам

Один може бути навіть, при протилежній видимості, байдужим до іншого, коли

біль егоцентрична

Бо насправді ми вклонилися над собою

Це просто метафора, яка може бути біблійною, як «Золоте теля».

Тому що наша епоха збігається в незгоді

Нас розриває відсутність і порожнеча

У зв’язку з нашими парадоксами потреба в любові ускладнює

Його звуть Ромео

Її звуть Джульєтта

Ромео і Джульєтта

Вона підходить до її обличчя, втягується, дивується

Якщо в глибині душі вона сама не є якоюсь пропозицією

Принесені в жертву на вівтар усіх, хто страждає

Кому боляче, хто так бореться за те, що не має впевненості в собі

Незважаючи на те, що вона знає, що її «Я люблю тебе» — підробка

Вона каже себе в очах когось, принаймні вона існує

Він тримає ліву руку на кермі, іншу – на її нозі

Машина мчить, і їхні серця розриваються

Якби вона була його сестрою, а він якимось хлопцем

Від цієї думки він відриває руку, перемикає передачі й мчить

У в’язниці він часто казав собі «Коли я виходжу, я змінююсь»

Але зовні його демон завжди мав перевагу над його ангелом

Він повернув голову ліворуч, і вантажівка покотилася вправо