Девушка у алтаря - Вячеслав Быков

Принесёт февраль нам прибрежный лёд,

Снежную вуаль вьюга напоёт,

Мелодию детства, согрев моё сердце.

По ночной тропе за любимым в путь

Ты брела во тьме, чтобы вновь вернуть

Свои надежды и остаться с ним, как прежде, навсегда.

Припев:

Раскрыв молитвенник и голову склоня

Девушка стоит у алтаря.

Скажет что-то вновь с надеждой, неспеша,

Преклонив свои колени, словно мать над колыбелью малыша.

Через год тебе принесёт письмо

Старый почтальон, в нём немного слов.

Желанные вести, с любимым вновь вместе.

И разлуки тень вдруг заменит свет,

И наступит день, впереди сто лет

Любви безбрежной и вдвоём вы как и прежде навсегда.

Припев:

Раскрыв молитвенник и голову склоня

Девушка стоит у алтаря.

Скажет что-то вновь с надеждой, неспеша,

Преклонив свои колени, словно мать над колыбелью малыша.

Раскрыв молитвенник и голову склоня

Девушка стоит у алтаря.

Скажет что-то вновь с надеждой, неспеша,

Преклонив свои колени, словно мать над колыбелью малыша.

Принесе лютий нам прибережний лід,

Снігову вуаль завірюха наспіває,

Мелодію дитинства, зігрівши моє серце.

По нічній стежці за улюбленим у шлях

Ти брела в темряві, щоб знову повернути

Свої надії і залишитися з ним, як раніше, назавжди.

Приспів:

Розкривши молитовник і голову схиля

Дівчина стоїть біля вівтаря.

Скаже щось знову з надією, поспішаючи,

Схиливши свої коліна, наче мати над колискою малюка.

За рік тобі принесе лист

Старий листоноша, у ньому трохи слів.

Бажані звістки, з улюбленим знову разом.

І розлуки тінь раптом замінить світло,

І настане день, попереду сто років

Кохання безмежним і двох ви як і перш назавжди.

Приспів:

Розкривши молитовник і голову схиля

Дівчина стоїть біля вівтаря.

Скаже щось знову з надією, поспішаючи,

Схиливши свої коліна, наче мати над колискою малюка.

Розкривши молитовник і голову схиля

Дівчина стоїть біля вівтаря.

Скаже щось знову з надією, поспішаючи,

Схиливши свої коліна, наче мати над колискою малюка.