Любимая моя - Вячеслав Быков

День молча сменит ночь за твоим окном, любимая моя,

Сеет прохладу дождь мокрым серебром с приходом сентября.

Золотом листопад осыпает всю страну,

Дремлет осенний сад, словно ждет весну.

Ночь пеленает дом, мы с тобой вдвоем, любимая моя,

Звук в тишине повис, гости разошлись друг друга догонять.

Выпито все до дна, аромат живых цветов...

Ты у меня одна, и не нужно слов.

Яркий далекий свет потревожил сон, любимая моя,

Даже осенний гром был в тебя влюблен, желаний не тая.

Стекла умоет дождь, ручейки сольются с крыш,

После вчерашних встреч ты тихонько спишь.

Утро ворвалось в дом, и проснулась ты, любимая моя,

Сонной улыбки свет, милые черты - не вычеркнуть ни дня.

Золотом листопад осыпает всю страну,

Ветер метет асфальт, дворник жжет листву.

День мовчки змінить ніч за твоїм вікном, люба моя,

Сіє прохолоду дощ мокрим сріблом із приходом вересня.

Золотий листопад обсипає всю країну,

Дрімає осінній сад, наче чекає весни.

Ніч сповиває будинок, ми з тобою вдвох, люба моя,

Звук у тиші повис, гості розійшлися один одного наздоганяти.

Випито все до дна, аромат живих квітів.

Ти в мене одна, і не треба слів.

Яскраве далеке світло потривожило сон, люба моя,

Навіть осінній грім був у тебе закоханий, бажань не танучи.

Скло вмиє дощ, струмки зіллються з дахів,

Після вчорашніх зустрічей ти тихенько спиш.

Ранок увірвався в дім, і прокинулася ти, люба моя,

Сонної усмішки світло, милі риси - не викреслити жодного дня.

Золотий листопад обсипає всю країну,

Вітер мете асфальт, двірник палить листя.