Электричка из Москвы - Вячеслав Быков

Электричка из Москвы, где растет некошеный ковыль,

И совсем не городской запах травы.

По тропинке через мост, там уже не слышен стук колес,

Ближний дом на берегу возле берез.

Припев:

И узнаю я ее по шагам, соберу свою любовь по слогам,

Разолью над головой синее небо.

Нарисую белым я облака, друг за другом пусть плывут на закат.

С ними к ней опять вернусь, где бы я не был.

В воскресенье мне назад, два часа колеса отстучат.

За окном после дождя мокрый асфальт.

Мимо площади свернуть, так домой короче будет путь.

Одному видно уже мне не уснуть.

Припев:

И узнаю я ее по шагам, соберу свою любовь по слогам,

Разолью над головой синее небо.

Нарисую белым я облака, друг за другом пусть плывут на закат.

С ними к ней опять вернусь, где бы я не был.

И узнаю я ее по шагам, соберу свою любовь по слогам,

Разолью над головой синее небо.

Нарисую белым я облака, друг за другом пусть плывут на закат.

С ними к ней опять вернусь, где бы я не был.

Електричка з Москви, де росте некошена ковила,

І зовсім не міський запах трави.

По стежці через міст, там уже не чути стукіт коліс,

Близький будинок на березі біля берез.

Приспів:

І пізнаю я її по кроках, зберу своє кохання за слогами,

Розлию над головою синє небо.

Намалюю білим я хмари, один за другом нехай пливуть на захід.

З ними до неї знову повернуся, де б я не був.

У неділю мені назад, дві години колеса відстукають.

За вікном після дощу мокрий асфальт.

Повз площу згорнути, так додому коротшим буде шлях.

Одному видно вже мені не заснути.

Приспів:

І пізнаю я її по кроках, зберу своє кохання за слогами,

Розлию над головою синє небо.

Намалюю білим я хмари, один за другом нехай пливуть на захід.

З ними до неї знову повернуся, де б я не був.

І пізнаю я її по кроках, зберу своє кохання за слогами,

Розлию над головою синє небо.

Намалюю білим я хмари, один за другом нехай пливуть на захід.

З ними до неї знову повернуся, де б я не був.