Прости - Найк Борзов

Я сижу на краю и смотрю на огни,

На последние дни нашей бурной любви.

Что-то день не уходит, не видно заката,

Уже полночь, а солнце всё также в зените,

Прости…

Сексуальность твоя политически грамотна,

Телевизор и радио — это источники

Красоты твоей бархатной кожи.

Мы с тобой так похожи и это похоже

На смерть…

На твоих глазах происходит переход

Из эйфории в меланхолию, мне

Нужно где-то быть и куда-то бежать,

Но и хочется услышать твой ответ.

Каким я стану через день,

Каким я стану через два.

Мне лень смотреть в твои глаза,

Мечтать и думать тоже лень.

Я возьму лишь кусочек, лишь каплю вселенной,

Чтоб закодировать собственный разум.

И на волосы снег сединой ляжет белой,

Прояснится всё разом, но ты станешь чем-то

Таким непонятным, но с виду приятным,

Мягким, воздушным, как шелк или вата,

А быть может, для этого ты старовата.

Стало всё разноцветным и память влияет

На сны…

Всё возьми, мне не жалко, я знаток твоих вкусов.

Твоя возбужденность выходит наружу.

Я к лицу твоему поднесу свою руку,

Ты почувствуешь свет и огни нашей новой

Любви…

На твоих глазах происходит переход

Из эйфории в меланхолию, мне

Нужно где-то быть и куда-то бежать,

Но и хочется услышать твой ответ.

Каким я стану через день,

Каким я стану через два.

Мне лень смотреть в твои глаза,

Мечтать и думать тоже лень.

На твоих глазах происходит переход

Из эйфории в меланхолию, мне

Нужно где-то быть и куда-то бежать,

Но и хочется услышать твой ответ.

Каким я стану через день,

Каким я стану через два.

Мне лень смотреть в твои глаза,

Мечтать и думать тоже лень.

Я сиджу на краю і дивлюся на вогні,

Останні дні нашого бурхливого кохання.

Щось день не йде, не видно заходу,

Вже опівночі, а сонце все також у зеніті,

Пробач…

Сексуальність твоя політично грамотна,

ТБ і радіо — це джерела

Краси твоєї оксамитової шкіри.

Ми з тобою такі схожі і це схоже

На смерть…

На твоїх очах відбувається перехід

З ейфорії в меланхолію, мені

Потрібно десь бути і кудись бігти,

Але і хочеться почути твою відповідь.

Яким я стану через день,

Яким я стану через два.

Мені ліньки дивитися в твої очі,

Мріяти і думати теж ліньки.

Я візьму лише шматочок, лише краплю всесвіту,

Щоб закодувати свій розум.

І на волоси сніг сивиною ляже білою,

Проясниться все разом, але ти станеш чимось

Таким незрозумілим, але з вигляду приємним,

М'яким, повітряним, як шовк чи вата,

А може бути, для цього ти старувата.

Стало все різнобарвним і пам'ять впливає

На сни…

Все візьми, мені не жаль, я знавець твоїх смаків.

Твоя збудженість виходить назовні.

Я до лиця твого піднесу свою руку,

Ти відчуєш світло і вогні нашої нової

Кохання…

На твоїх очах відбувається перехід

З ейфорії в меланхолію, мені

Потрібно десь бути і кудись бігти,

Але і хочеться почути твою відповідь.

Яким я стану через день,

Яким я стану через два.

Мені ліньки дивитися в твої очі,

Мріяти і думати теж ліньки.

На твоїх очах відбувається перехід

З ейфорії в меланхолію, мені

Потрібно десь бути і кудись бігти,

Але і хочеться почути твою відповідь.

Яким я стану через день,

Яким я стану через два.

Мені ліньки дивитися в твої очі,

Мріяти і думати теж ліньки.