Семь квадратных колец вокруг моей головы - Найк Борзов

Свет тёмных окон, укрытых от света

В порыве любви и сна.

Красками полон подвал — ищет небо,

Но давит его стена.

Тени и монстры выходят на улицы

Из трещин в асфальте,

Из трещин в стенах домов.

Девушки в розовых платьях поют

И кружатся в танце.

Всё это так знакомо мне.

Птицы, как прежде поют

Об усталости звёзд и остатках домов,

И я слышу их, и я вижу твой глаз,

Затекающий чем-то.

Новой войны между чьими-то комнатами

И торжеством семи колец,

Семи квадратных колец вокруг моей головы.

Ночь зажигает лампы в колодцах

И свечи на крышах домов,

Тысячи обглоданных трупов

Лежат в лужах собственной крови.

Ты стоишь, стоишь перед зеркалом

И потихоньку срезаешь кусочки кожи с лица.

Всё это так знакомо мне.

Птицы, как прежде, поют

Об усталости звёзд и остатках домов,

И я слышу их, и я вижу твой глаз,

Затекающий чем-то.

Новой войны между чьими-то комнатами

И торжеством семи колец,

Семи квадратных колец вокруг моей головы.

Світло темних вікон, прихованих від світла

У пориві кохання і сну.

Фарбами сповнений підвал — шукає небо,

Але тисне його стіна.

Тіні та монстри виходять на вулиці

З тріщин в асфальті,

З тріщин у стінах будинків.

Дівчата в рожевих сукнях співають

І кружляться в танці.

Все це так знайоме мені.

Птахи, як раніше співають

Про втому зірок і залишки будинків,

І я чую їх, і я бачу твоє око,

Затікає чимось.

Нової війни між чиїмись кімнатами

І торжеством семи кілець,

Семи квадратних кілець навколо моєї голови.

Ніч запалює лампи в колодязях

І свічки на дахах будинків,

Тисячі обгризених трупів

Лежать у калюжах власної крові.

Ти стоїш, стоїш перед дзеркалом

І помалу зрізаєш шматочки шкіри з обличчя.

Все це так знайоме мені.

Птахи, як і раніше, співають

Про втому зірок і залишки будинків,

І я чую їх, і я бачу твоє око,

Затікає чимось.

Нової війни між чиїмись кімнатами

І торжеством семи кілець,

Семи квадратних кілець навколо моєї голови.