Rozmowa Poety Z Komornikiem - Maryla Rodowicz

Gdy wezmą nam ostatni chłam, ostatni łach do spania

Ja na to w śmiech, panowie, ja wchodzić nie zabraniam

Gdy oclą mi ostatnie drzwi, ostatni dach nad głową

To powiem cóż - bywało już i zimno, i niezdrowo

Czy pan jest sam, czy panów dwóch

Otwieram drzwi na oścież

Ach co za szum

Ach co za ruch

Ach jacy mili goście

Siekierę weź i porąb stół

Gdy trudność się wyłania

Bo to co gram

Co w sercu mam

Jest nie do odebrania

Gdy wezmą nam ostatni chłam, ostatni łach do spania

Ja na to w śmiech, panowie, ja wchodzić nie zabraniam

Gdy przyjdzie ta, co kosę ma i oczy jak latarnie

Dam wódki gram i — ech madame — niech pani mnie przygarnie

Jak żyło się, tak żyło się

Otwieram drzwi na ościerz

Weź ręce dwie i oczy te

O więcej mnie nie proście

Zrób tylko pstryk i wyłącz dźwięk

I miejsce zrób na saniach

Bo to co gram

Co w sercu mam

Jest nie do skasowania

Коли заберуть наше останнє лайно, останній килимок

Я з цього сміюся, панове, я не забороняю мені входити

Коли останні двері благословляють мене, останній дах над головою

Тож дозвольте вам сказати – часом було холодно і нездорово

Чи ти один, чи нас удвох

Широко відкриваю двері

Ах, який кайф

Ах, який хід

Ой які приємні гості

Візьми сокиру і рубай стіл

Коли виникають труднощі

Тому що я граю

Що в моєму серці

Це поза колекцією

Коли заберуть наше останнє лайно, останній килимок

Я з цього сміюся, панове, я не забороняю мені входити

Коли прийде той з косою та очима, як ліхтарі

Я дам мені грам горілки і — е, мадам, — будь ласка, введіть мене

Як ти жила, так і жила

Я відкриваю двері

Візьміть дві руки і ці очі

Не проси мене більше

Просто зробіть знімок і вимкніть звук

Зробіть місце на санях

Тому що я граю

Що в моєму серці

Його не можна видалити