17/32 - Ночные грузчики

Удивительно, но лет через пять, десять, пятнадцать

У меня будет глупая и симпатичная, может не первая жена

Я буду по графику есть, по графику напиваться

Дни будут для работы, ночи для сна

Если будет высшее образование, гуманитарный профиль

Тогда буду эрудированным обывателем,

Но все равно буду фыркать, попивая кофе

Как мой отец, как его приятели

Я перестану закрывать дверь туалета, не стесняясь жены

Потом начнет расти брюхо, и летом я буду вытирать со лба пот платком

И буду думать: удивительно же, но лет пять, десять, пятнадцать назад

Мою сложившуюся нынешнюю жизнь, я бы принял за ад

Удивительно, старый блокнот на родительской хате отрыв

Обнаружить, что вся моя жизнь описана в глупых стихах школьной поры

Откуда тот прыщавый юнец знал, как поседев, будет плакать навзрыд

Когда станут равно невыносимы внутренний и внешний миры

Удивительно, как я корчился самонадеянно

И снисходительно подростком поглядывая через года

Показывая самому себе фигу в щель во времени

«Эй ты, мещанин, тепла ли постель?

Вкусна ли еда?

Я вижу тебя, как облупленного, ты хоть вставляешь жене?

Как там твоя квартира собираешься или сделал ремонт?

Написал ли все что задумал?»

Дай угадаю, нет?

Вместо книг стихов у тебя уютненький огород

«Эй ты, тупоголовый пиздюк, маленькое говно»

Может если бы ты не заглянул сюда лет пятнадцать назад

Я бы сейчас в своей новой квартире спал бы без задних ног

Тыча сквозь белье в мягкое тело и видя во сне ламинат,

А не стоял бы, глядя на задний двор, в пять тридцать восемь утра

В центре кухни, на съемной квартире, не понимая

Ни правил, ни берегов, ни когда я успел проиграть

Наверное, скорчив эту гримасу, в юности ранней

Удивительно, старый блокнот на родительской хате отрыв

Обнаружить, что вся моя жизнь описана в глупых стихах школьной поры

Откуда тот прыщавый юнец знал, как поседев, будет плакать навзрыд

Когда станут равно невыносимы внутренний и внешний миры

Удивительно, сделав в семнадцать лет две татуировки

Обнаружить, что всю жизнь так и мечешься между буддой и Томом Йорком

Порываясь уйти в монастырь после попойки в гримерке

Я хотел их свести, но зачем?

Из себя ведь не выведешь того пацаненка

Дивно, але років через п'ять, десять, п'ятнадцять

У мене буде дурна і симпатична, може не перша дружина

Я буду за графіком є, за графіком напиватися

Дні будуть для роботи, ночі для сну

Якщо буде вища освіта, гуманітарний профіль

Тоді буду ерудованим обивателем,

Але все одно фиркатиму, попиваючи кави

Як мій батько, як його друзі

Я перестану зачиняти двері туалету, не соромлячись дружини

Потім почне рости черево, і влітку я буду витирати зі лоба піт хусткою

І буду думати: дивно, але років п'ять, десять, п'ятнадцять тому

Моє нинішнє життя, я би прийняв за пекло

Дивно, старий блокнот на батьківській хаті відрив

Виявити, що все моє життя описане в дурних віршах шкільної пори

Звідки той прищавий юнак знав, як посивівши, плакатиме навзрид

Коли стануть і нестерпні внутрішній і зовнішній світи

Дивно, як я корчився самовпевнено

І поблажливо підлітком поглядаючи через роки

Показуючи самому собі дулю в щілину в часі

«Гейти, міщанин, тепла чи постіль?

Смачна чи їжа?

Я бачу тебе, як облупленого, ти хоч вставляєш дружині?

Як там твоя квартира збираєшся чи зробив ремонт?

Написав чи все що задумав?»

Дай вгадаю, ні?

Замість книг віршів у тебе затишний город

«Гейти, тупоголовий пиздюк, маленьке гівно»

Може якщо ти не заглянув сюди років п'ятнадцять тому

Я би зараз у свою нову квартиру спав би без задніх ніг

Тикаючи крізь білизну в м'яке тіло і бачачи уві сні ламінат,

А не стояв би, дивлячись на заднє подвір'я, п'ять тридцять вісім ранку

У центрі кухні, на орендованій квартирі, не розуміючи

Ні правил, ні берегів, ні коли я встиг програти

Напевно, скорчивши цю гримасу, в молодості ранній

Дивно, старий блокнот на батьківській хаті відрив

Виявити, що все моє життя описане в дурних віршах шкільної пори

Звідки той прищавий юнак знав, як посивівши, плакатиме навзрид

Коли стануть і нестерпні внутрішній і зовнішній світи

Дивно, зробивши в сімнадцять років два татуювання

Виявити, що все життя так і мечешся між буддою і Томом Йорком

Пориваючись піти в монастир після пиятики в гримерці

Я хотів їх звести, але навіщо?

Адже з себе не виведеш того пацаненка