анатомия труса - макулатура

Моя мама нежно целовала в глаза меня

И читала на ночь библию вместо сказок

Я хотел увидеть её голой, раскаивался

Плакал над судьбой изгнанного Каина

С трудом отрывали от маминого платья

Меня не любили и дети, и воспитатели

Раиса Евгеньевна раз разбила губу мне

Витя Карпов макал в сугроб на каждой прогулке

Потом школа, первый унитаз, в который окунули

Каждый год марафон унижений, дожить до июня

Не выходить из класса, не показывать страх

Летом дача, энциклопедия в шестнадцати томах

В институте стало проще — жил и учился

С преподавателем античности лишился невинности

Аспирантура, кандидатская, оргии на кафедре

Я взрослый, мне сорок, кричу своей матери:

«Институт — моя крепость, здесь и умру я!»

Незаметно вышел на финишную прямую:

Знание языков, интеллект под сто сорок

Несколько важных трудов о сексуальности Гоголя

Закопали в могилу, но я прожил достойно:

Боролся с невежеством, был по-своему воином

Посмертно вышли мемуары, я в гробу перевернулся:

Их издатели назвали «Анатомия труса»

Я интеллигент, я интеллигент

Жидкое говно течёт в моих венах

Презираю режим тихо и перманентно

Томас Манн и Пруст укрепляют мою веру

Кто-то воин, кто-то мудрец или подвижник,

А я интеллигент — половой орган заменил книжкой

Страстей никаких нет, да и какой в них прок —

Всё суета, всё течёт в канализационный сток

В юности я хотел стать героем, даже вступил

В какое-то движение, бороться изо всех сил

Против системы, против старых кретинов

Которым необходима только власть грязных денег

Организовал митинг в своей квартире

Повесил чёрный флаг, из окна листовки выбросил

В форточку, которую поспешил захлопнуть

Прокричав: «Пидорасы!

Чтоб вы все сдохли!»

Полицаи пришли ко мне, предлагали сотрудничество

Я подписал бумагу и отрыгнул курочкой

Теперь я журналист в программе по телевидению —

Рассказываю, как надо понимать политику

Нашёл среди коллег жену, и с нею после ужина

Зачли ребёнка, месяцы пролетели, как секунда

Малыш будет русским разведчиком, я решил

Качая его на руках — он был тяжёлым, смешным

Пока я имя придумывал, он обмочил меня вдруг

Хватит с меня унижений, решил я, доколе!

Ах ты гнида, предатель!

И, вспомнив своё прошлое

Я смял его в руках и бросил в окно, как листовку!

Я интеллигент, я интеллигент

Жидкое говно течёт в моих венах

Не люблю пошляков и во власти бездельников,

Но Никиту Михалкова обожаю с детства

Моя мама ніжно цілувала в очі мене

І читала на ніч біблію замість казок

Я хотів побачити її голою, каявся

Плакав над долею вигнаного Каїна

Насилу відривали від маминої сукні

Мене не любили і діти, і вихователі

Раїса Євгенівна вкотре розбила губу мені

Вітя Карпов макав у гурбу на кожній прогулянці

Потім школа, перший унітаз, в який занурили

Щороку марафон принижень, дожити до червня

Не виходити з класу, не показувати страх

Влітку дача, енциклопедія у шістнадцяти томах

В Інституті стало простіше — жив і вчився

З викладачем античності втратив невинність

Аспірантура, кандидатська, оргії на кафедрі

Я дорослий, мені сорок, кричу своїй матері:

«Інститут — моя фортеця, тут і помру я!»

Непомітно вийшов на фінішну пряму:

Знання мов, інтелект під сто сорок

Кілька важливих праць про сексуальність Гоголя

Закопали в могилу, але я прожив гідно:

Боровся з невіглаством, був по-своєму воїном

Посмертно вийшли мемуари, я в труні перекинувся:

Їхні видавці назвали «Анатомія труса»

Я інтелігент, я інтелігент

Рідке говно тече в моїх венах

Зневажаю режим тихо і перманентно

Томас Манн і Пруст зміцнюють мою віру

Хтось воїн, хтось мудрець чи подвижник,

А я інтелігент — статевий орган замінив книжкою

Пристрастей ніяких немає, та і який у них прок —

Все метушня, все тече в каналізаційний стік

У юності я хотів стати героєм, навіть вступив

У якийсь рух, боротися щосили

Проти системи проти старих кретинів

Яким потрібна лише влада брудних грошей

Організував мітинг у своїй квартирі

Повісив чорний прапор, з вікна листівки викинув

У кватирку, яку поспішив зачинити

Прокричавши: «Підораси!

Щоб ви всі здохли!»

Поліцаї прийшли до мене, пропонували співпрацю

Я підписав папір і відринув курочкою

Тепер я журналіст у програмі з телебачення —

Розповідаю, як треба розуміти політику

Знайшов серед колег дружину, і з нею після вечері

Зарахували дитину, місяці пролетіли, як секунда

Малюк буде російським розвідником, я вирішив

Качаючи його на руках — він був важким, смішним

Поки я ім'я вигадував, він обмочив мене раптом

Вистачить з мене принижень, вирішив я, доки!

Ах ти гнида, зраднику!

І, згадавши своє минуле

Я зім'яв його в руках і кинув у вікно, як листівку!

Я інтелігент, я інтелігент

Рідке говно тече в моїх венах

Не люблю пашляків і власті нероб,

Але Нікіту Михалкова обожнюю з дитинства