внутренний человек - макулатура

Внутренний человек встал с нар

Глядя на пожар через решётки глазницы, сказал

«Ты в тюрьме, пока ты чего-то хочешь — осознай

Разуй глаза, разуй глаза!»

Просматриваю новости, пью кофе устало

Какой-то маньяк расстрелял где-то прохожих

Его уже пообещал наказать Павел Астахов

Кутаюсь в уютное туловище, как у Иосифа Пригожина

Милицейская сирена, метель и крики пьяных

Болельщиков футбола в спортивных шароварах

Тонут в моем глотке, я для них недосягаем

Где-то казаки протестуют или рассерженные горожане

Кем же мне стать, как вырваться в этот мир

Ролей и значений, игры, в которой не жалко быть

Проигравшим, просто и без предсмертной записки

Под неловкое доброе дело, как Де Ниро в Таксисте

Я леплю свою историю из клочков разговоров

Чужих, учусь мимике у глупых киногероев

Чемоданами наблюдений заставил свою комнату

Когда-нибудь я сожгу это и начну жить на полную

Или останусь носовым платком под подушкой

Мятой пачкой Элэма, которую сметает дворник

Я слышу сквозь сон эти ленивые звуки

Мне работать, учиться, или я уже помер

Пока развешивал белье с воображаемой женой

Или ссорился из-за овощей с ней в универсаме?

Жизнь делает меня страннее, потому что не убивает

И я закрываю дверь на ключ, чтобы оставаться на нарах

Не поверил Шопенгауэру, оказался на сцене

Вокруг люди, в себе уверен, больше не сковывает оцепенение

Только в зеркало души наблюдает из прошлого

То ли я молодой, то ли случайный прохожий

Давай, возвращайся, скинем года и карты по новой

У нас открылась вакансия на хлебзаводе

Будешь работать в ночную смену, подружишься с Ромой

Он разбирается в жизни, хоть и одет не по моде

Отмахиваюсь, жмурюсь, концентрируюсь на зрителях

Читаю в унисон с тёлочками, чётко, чтоб не обиделись

Чтоб не писали в интернете, какой я гондон в жизни

Чтобы ссались от харизмы, покупали мои книги

Платили любовью, ставили лайки, и со временем

Их обналичу, уеду на остров жить в уединении

Свежий воздух, чтение, тихий счастливый брак

Не волнуйся, внутри будешь видеть тот же облезлый барак

Ты барахтаешься в говне, нас просят на бис

Рукопожатия, объятия, гримёрка — кажется, спаслись,

Но спасение мнимо, как и всё в игре под названием «Жизнь»

В плотном дыму кто-то с визгом хватает за член басиста

То ли прыгнуть в этот ад, то ли умыться, то ли

Вернуться в детство?

— «Что сделаете, оказавшись на воле?»

Отвечаю сквозь зубы, чтоб диктофон не впихнули в пасть

«Хочу остаться на нарах или без вести нахуй пропасть»

Внутренний человек встал с нар

Глядя на пожар через решётки глазницы, сказал

«Ты в тюрьме, пока ты чего-то хочешь — осознай

Разуй глаза, разуй глаза!»

Внутренний человек встал с нар

Глядя на пожар через решётки глазницы, сказал

«Ты в тюрьме, пока ты чего-то хочешь — осознай

Разуй глаза, разуй глаза!»

Внутрішня людина встала з нар

Дивлячись на пожежу через ґрати очниці, сказав

«Ти в в'язниці, поки ти чогось хочеш — усвідоми

Розуй очі, розуй очі!

Переглядаю новини, п'ю каву втомилося

Якийсь маніяк розстріляв десь перехожих

Його вже пообіцяв покарати Павло Астахов

Кутаюся у затишний тулуб, як у Йосифа Пригожина

Міліцейська сирена, хуртовина та крики п'яних

Уболівальників футболу у спортивних шароварах

Тонуть у моєм ковтку, я для них недосяжний

Десь козаки протестують чи розсерджені городяни

Ким же мені стати, як вирватися в цей світ

Ролей і значень, ігри, в якій не шкода бути

Програвши, просто і без передсмертної записки

Під незручну добру справу, як Де Ніро в Таксисті

Я ліплю свою історію з клаптиків розмов

Чужих, навчаюсь міміці у дурних кіногероїв

Валізами спостережень змусив свою кімнату

Коли я спалю це і почну жити на повну

Або залишусь носовою хусткою під подушкою

М'ятою пачкою Елема, яку змітає двірник

Я чую крізь сон ці ліниві звуки

Мені працювати, вчитися, або я вже помер

Поки розвішував білизну з уявною дружиною

Чи сварився через овочі з нею в універсамі?

Життя робить мене дивнішим, бо не вбиває

І я зачиняю двері на ключ, щоб залишатися на нарах

Не повірив Шопенгауеру, опинився на сцені

Навколо люди, у собі переконаний, більше не сковує заціпеніння

Тільки в дзеркало душі спостерігає з минулого

Чи то я молодий, чи випадковий перехожий

Давай, повертайся, скинемо роки і карти по новій

У нас відкрилася вакансія на хлібзаводі

Працюватимеш в нічну зміну, подружишся з Ромою

Він розбирається в житті, хоч і одягнений не за модою

Відмахуюсь, жмурюсь, концентруюся на глядачах

Читаю в унісон з теличками, чітко, щоб не образилися

Щоб не писали в інтернеті, який я гондон у життя

Щоб ссалися від харизми, купували мої книги

Платили любов'ю, ставили лайки, і з часом.

Їх готівку, поїду на остров жити в усамітненні

Свіже повітря, читання, тихий щасливий шлюб

Не хвилюйся, усередині будеш бачити той же облізлий барак

Ти борсаєшся в гівні, нас просять на біс

Рукостискання, обійми, гримерка — здається, врятувалися,

Але порятунок уявно, як і все в грі під назвою «Життя»

У щільному диму хтось із вереском вистачає за член басиста

То ли стрибнути в це пекло, то ли умитися, то лі

Повернутися в дитинство?

—«Що зробите, опинившись на волі?»

Відповідаю крізь зуби, щоб диктофон не впихнули впасти

«Хочу залишитися на нарах або безвісти нахуй прірву»

Внутрішня людина встала з нар

Дивлячись на пожежу через ґрати очниці, сказав

«Ти в в'язниці, поки ти чогось хочеш — усвідоми

Розуй очі, розуй очі!

Внутрішня людина встала з нар

Дивлячись на пожежу через ґрати очниці, сказав

«Ти в в'язниці, поки ти чогось хочеш — усвідоми

Розуй очі, розуй очі!