Зощенко - макулатура

я вырос, но как будто еще не закончилось детство

и я все тот же школьник возвращаюсь домой с уроков

в тот день когда маму случайно застрелит любовник

тащу портфель тяжелый день осенний пытаюсь согреться

в этот момент где-то дядя Валера стреляется в сердце

и даже не плачу когда приходит известие его и маминой

смерти меня забирает отец езжу из школы в школу

потом вдруг институты и вдруг мне уже за двадцать

меняю город на город постоянно меняю работы

и нигде не бываю счастлив постоянно мне не охота

спокойно жить ждать чего-то платить за еду и метро

и вроде жизнь это даже не страшно, но развивается

паранойя в переходе они вдруг возьмут меня за руку

идём да я просто поэтик в микрофон читаю хуйню

просто пытаюсь сочинять что-то в духе Альбера Камю

но листая распечатки моего живого журнала

ни хуя однозначно враг мне скажет в упор агент смит

говном облиты бюрократы пидорасы семиты

прослушает записи макулатуры прочтет заметки

в моих тетрадях стихи рисунки глянет и так далее

улыбнется и скажет, а мы так давно тебя ждали

пора возвращаться домой брат пора закрываем

пора возвращаться из школы домой к маме

пиши как зощенко или за щеку

тебе напихает общество

и у меня больше нет сил закройте я буду рад

порядочный человек должен быть трус и раб

я виріс, але ніби ще не закінчилося дитинство

і я все той же школяр повертаюся додому з уроків

того дня коли маму випадково застрелить коханець

тягну портфель важкий осінній день намагаюся зігрітися

в цей момент десь дядько Валера стріляється в серце

і навіть не плачу коли приходить звістка його та маминою

смерті мене забирає батько їжджу зі школи в школу

потім раптом інститути і раптом мені вже за двадцять

міняю місто на місто постійно міняю роботи

і ніде не буваю щасливий постійно мені не¦хотіння

спокійно жити чекати чогось платити за їду та метро

і начебто життя це навіть не страшно, але розвивається

параноя в переході вони раптом візьмуть мене за руку

йдемо так я просто поетик у мікрофон читаю хуйню

просто намагаюся складати щось у духу Альбера Камю

але аркуша роздруківки мого живого журналу

ні хуя однозначно ворог мені скаже в упор агент змітає

говном облиті бюрократи підораси семіти

прослухає записи макулатури прочитає нотатки

у моїх зошитах вірші малюнки гляне і так далі

посміхнеться і скаже, а ми так давно на тебе чекали

час повертатися додому брат час закриваємо

час повертатися зі школи додому до мами

пиши як зощенко або за щеку

тобі напхає суспільство

і у мені більше немає сил закрийте я буду радий

порядна людина має бути боягуз і раб