Жизнь моя - вечная осень - Владимир Захаров

По дороге, по бездорожью.

Было мне легко, было сложно.

Был и гладок путь, был и скользок.

Сколько было бед, счастья сколько.

И по жизни мне было всякое.

Было горькое, было сладкое.

Я старался жить как велел Господь.

Иногда мой друг побеждала плоть.

Жизнь моя — вечная осень.

Слезы холодные льются с небес.

Господи, ты же не бросишь.

Ты же не бросишь меня, я верю тебе.

Я прошёл может пол пути.

Может полстраны, может пол-любви.

Мне идти сколь укажет Бог.

Может было всё уж не так и плохо.

Всё пройдёт и моя печаль.

Всё пройдёт, всё изменится.

Я иду по дороге в даль.

Буду жить мой друг и надеяться

По дорозі, по бездоріжжю.

Мені було легко, було складно.

Був і гладкий шлях, був і слизький.

Скільки було лиха, щастя скільки.

І по життя мені було всяке.

Було гірке, було солодке.

Я намагався жити, як наказав Господь.

Іноді мій друг перемагала тіло.

Життя моє - вічна осінь.

Сльози холодні ллються з небес.

Господи, ти не кинеш.

Ти не кинеш мене, я вірю тобі.

Я пройшов може півдорозі.

Може півкраїни, може півлюбові.

Мені йти, як покаже Бог.

Може було все вже не так і погано.

Все пройде і мій смуток.

Все минеться, все зміниться.

Я іду дорогою в далечінь.

Житиму мій друг і сподіватися