Вечерний звон - Пётр Лещенко, Александр Александрович Алябьев

Вечерний звон, вечерний звон!

Как много дум наводит он

О юных днях в краю родном,

Где я любил, где отчий дом,

И как я, с ним навек простясь,

Там слушал звон в последний раз!

Уже не зреть мне светлых дней

Весны обманчивой моей!

И сколько нет теперь в живых

Тогда веселых, молодых!

И крепок их могильный сон;

Не слышен им вечерний звон.

Лежать и мне в земле сырой!

Напев унывный надо мной

В долине ветер разнесет;

Другой певец по ней пройдет,

И уж не я, а будет он

В раздумье петь вечерний звон!

Вечірній дзвін, вечірній дзвін!

Як багато думок наводить він

Про молоді дні в краю рідному,

Де я любив, де батько,

І як я, з ним навіки попрощаючись,

Там слухав дзвін останній раз!

Вже не зріти мені світлих днів

Весни оманливої ​​моєї!

І скільки немає тепер в живих

Тоді веселих, молодих!

І міцний їх могильний сон;

Не чутний ним вечірній дзвін.

Лежати і мені в землі сирій!

Наспів сумний наді мною

У долині вітер рознесе;

Інший співак по ній пройде,

І уже не я, а буде він

У роздумі співати вечірній дзвін!