Наше лето - 25/17, Хаски, Саграда

Это лето — наше лето, вспоминай его

Без спасательных жилетов прыгаем в окно

Дымом-дымом да коньячными пробками, а я

Мимо-мимо, ты, biatch, такая робкая

Ты глоток вина, как молодая Орнелла Мути

Ты собой пьяна, так голодна, и давай замутим

Ты как Моника Беллуччи, да-да-даже лучше

С тебя, как с поники, глючит;

помню, был случай

Ведь она тебя погубит — смешон;

не губами, так грудью смущён,

А говорили тебе люди, и чё?

Кто эти судьи?

Бычьё

Ведь носоглотки ждут, сохнут, за белым ушёл ходок

Кадык колготки жмут, мокнут, ты чуешь там холодок

Осталась только похоть: ахать на хате да охать

Осталось только сдохнуть с хрипом на плахе: «Так плохо»

Лиловый негр не подаст манто.

Твой духовник —

Лиловый бомж — проткнёт прутом и снимет пуховик

Как собаки синего дыма полные рты

Слышь, хватит!

Невыносимо робкая ты

С горкой воды горькой во рты

Я не забыл, помни и ты наше лето

И-эу, наше лето!

И-и, наше лето!

И-эу, наше лето!

И-и, наше лето!

И-эу, наше лето!

И-и, наше лето!

И-эу, наше лето!

И-и, наше

Нас не спасут.

На экране детка, Голливуд

Горою грязная посуда, люди к людям льнут

Я тут уже давно, считай, уже который год

Играет «Freelove» Depeche Mode.

Может, выпьешь?

Вот

Дунули в падике, едем на Патрики

Буду ли пиво?

Буду.

Чипсы Pringles Паприка

Ты словно ви-джей МариКа, и этот хриплый голос грудной

Да я не нарик, просто бледный и худой

Какое дело нам до них, скорей ко мне ложись

Мне так хотелось вникнуть своим телом в твою жизнь

Покажись мне, как видение визионеру

И мы примерно пыхтели, как пионеры

Пенсионеры смотрят вслед — тебе семнадцать лет,

Но я не стану воровато озираться, нет

Ты поступила, а я нет.

Привет, армеечка

Как собаки синего дыма полные рты

Слышь, хватит!

Невыносимо робкая ты

С горкой воды горькой во рты

Я не забыл, помни и ты наше лето

И-эу, наше лето!

И-и, наше лето!

И-эу, наше лето!

И-и, наше лето!

И-эу, наше лето!

И-и, наше лето!

И-эу, наше лето!

И-и, наше

Сюжетец так себе, характер на нуле

Корешок на спинке стула царапает «А.У.Е.»

Я смотрю в учебник: буквы, будто поддатые, падая, пляшут

В каждой точке мне мерещится твоя пятая

Я зажимал тебя в уголке в падике

Я пробовал на ощупь бугорки-впадинки

Ты красила синяки, расчёсывала манту

Поверь, в подъезде безопасно, как у Господа во рту

Тянутся на заводы шеренгами муравьи,

А давай смеяться в морды шалелой твоей родни?

И пускай нас хает отчим из-под заячьей губы

Мы чьи-то тамагочи, но не знаем, чьи, увы

Мы маленькие дети — против нас полчища

И страсть, как чекушка, разлилась в полчаса

Детство, как и лето, закончилось навсегда

Привет, серое небо, что мочится под себя

Как собаки синего дыма полные рты

Слышь, хватит!

Невыносимо робкая ты

С горкой воды горькой во рты

Я не забыл, помни и ты наше лето

Наше лето!

Нашел лето!

Наше лето!

Нашел лето!

Наше лето!

Нашел лето!

Це літо — наше літо, згадуй його

Без рятувальних жилетів стрибаємо у вікно

Димом-димом та коньячними пробками, а я

Мимо-мимо, ти, biatch, така боязка

Ти ковток вина, як молода Орнелла Муті

Ти собою п'яна, так голодна,і давай замутимо

Ти як Моніка Беллуччі, так-да-даже краще

З тебе, як із поніки, глючить;

пам'ятаю, був випадок

Адже вона тебе погубить — смішний;

не губами, так грудьми збентежений,

А говорили тобі люди,і що?

Хто ці судді?

Бичаче

Адже носоглотки чекають, сохнуть, за білим пішов ходок

Кадик колготки тиснуть, мокнуть, ти чуєш там холодок

Залишилася тільки хіть: ахати на хаті та охати

Залишилося тільки здохнути з хрипом на плаху: «Так погано»

Ліловий негр не подасть манто.

Твій духівник —

Ліловий бомж - проткне прутом і зніме пуховик

Як собаки синього диму повні роти

Чуєш, годі!

Нестерпно боязка ти

З|із| гіркою води|

Я не забув, пам'ятай і ти наше літо

І-еу, наше літо!

І-і, наше літо!

І-еу, наше літо!

І-і, наше літо!

І-еу, наше літо!

І-і, наше літо!

І-еу, наше літо!

І-і, наше

Нас не врятують.

На екрані дитинко, Голлівуді

Горою брудна посуд, люди до людей чнуть

Я тут вже давно, вважай, уже який рік

Грає "Freelove" Depeche Mode.

Може, вип'єш?

Ось

Дунули в падику, їдемо на Патрики

Чи буду пиво?

Буду.

Чіпси Pringles Паприка

Ти немов ві-джей Маріка, і цей хрипкий голос грудний

Так я не нарік, просто блідий і худий

Яка справа нам до них, скоріше до мене лягай

Мені так хотілося вникнути своїм тілом у твоє життя

Здайся мені, як бачення візіонеру

І ми приблизно пихкали, як піонери

Пенсіонери дивляться вслід— тобі сімнадцять років,

Але я не стану злодійкувато озиратися, ні

Ти надійшла, а я ні.

Привіт, армієчка

Як собаки синього диму повні роти

Чуєш, годі!

Нестерпно боязка ти

З|із| гіркою води|

Я не забув, пам'ятай і ти наше літо

І-еу, наше літо!

І-і, наше літо!

І-еу, наше літо!

І-і, наше літо!

І-еу, наше літо!

І-і, наше літо!

І-еу, наше літо!

І-і, наше

Сюжетець так собі, характер на нулі

Корінець на спинці стільця дряпає «А.У.Є.»

Я дивлюся в підручник: літери, ніби піддані, падаючи, танцюють

У кожній точці мені здається твоя п'ята

Я затискав тебе в куточку в падику

Я пробував на дотик горбки-впадинки

Ти фарбувала синці, розчісувала манту

Повір, у під'їзді безпечно, як у Пана в рту

Тягнуться на заводи шеренгами мурахи,

А давай сміятися в морди шаленої твоєї рідні?

І нехай нас ганить вітчим з-під заячої губи

Ми чиїсь тамагочі, але не знаємо, чиї, на жаль

Ми маленькі діти проти нас полчища

І пристрасть, як чекушка, розлилася в півгодини

Дитинство, як і літо, закінчилося назавжди

Привіт, сіре небо, що мочиться під себе

Як собаки синього диму повні роти

Чуєш, годі!

Нестерпно боязка ти

З|із| гіркою води|

Я не забув, пам'ятай і ти наше літо

Наше літо!

Знайшов літо!

Наше літо!

Знайшов літо!

Наше літо!

Знайшов літо!