Поэма о Родине - Хаски

Бараки-недоростки топорщатся кое-как

Неприветливые, словно пропойцы на "голяках".

Или как из крадущейся кареты ППС

Две пары глаз блестящих, что конфетки M&M's.

Небо подпирают новостройки-костыли.

Всё та же чёрная "девятка" разрезает пустыри;

И работяга тащит горб, что тарантул кокон,

И человечья требуха в фоторамках окон.

Я пройду, как по Манхэттену, по улицам Восточного.

От солнечного света не пряча лица отёчного.

Дети сопят в колясках, укачанные рессорами.

Все мои одноклассницы рядышком нарисованы.

По улицам полуденным, будто по Монпарнасу.

Я позволю обмануть себя каждому оборванцу.

До одури в подворотне я буду бухать и дуть,

И бомбою водородною рухну тебе на грудь.

Моя родина - моя любовь.

Вид из окна -

Моногородок в платье серого сукна.

Моя родина - моя любовь.

В каждом окне

Солдаты трущоб улыбаются мне.

Моя родина - моя любовь.

Вид из окна -

Моногородок в платье серого сукна.

Моя родина - моя любовь, где я невпопад

Читаю стихи в автомат.

Наши люди на войне, и наши люди на тюрьме.

Я помню поминутно понедельник в октябре:

Как я собирал на взятку розовому менту,

Боясь, что впарит десятку, как кенту.

Другой братан сказал, что ему не**й выбирать.

Уехав на войну, он уехал умирать.

А я - остался здесь, птицей-говоруном,

Испуганным ребёнком за пластиковым окном.

Мы выглядим как ровесники в вагоне-ресторане,

За соседними столами нечаянные сотрапезники.

Помнишь, ты умерла - и мы твоё мясо ели,

Что пахло, как мумия, забытая в мавзолее.

Потерянного халдея шлю, куда он привык.

Потея и холодея, осклабился проводник.

И я в любви рассыпаюсь, громко и без стыда

Тебе в вагоне-ресторане поезда в никуда.

Моя родина - моя любовь.

Вид из окна -

Моногородок в платье серого сукна.

Моя родина - моя любовь.

В каждом окне

Солдаты трущоб улыбаются мне.

Моя родина - моя любовь.

Вид из окна -

Моногородок в платье серого сукна.

Моя родина - моя любовь, где я невпопад

Читаю стихи в автомат.

Ава, ава, ава, ава;

Ава, ава, ава, ава;

Ава, ава, ава, ава;

Ава, ава, ава, ава;

Улан-Удэ!

Бараки-недоростки стовбурчаться абияк

Непривітні, наче пропийці на "голяках".

Або як з карети ППС, що крадеться.

Дві пари очей блискучі, що цукерки M&M's.

Небо підпирають новобудови-милиці.

Все та сама чорна "дев'ятка" розрізає пустирі;

І роботяга тягне горб, що тарантул кокон,

І людська трібуха у фоторамках вікон.

Я пройду, як Манхеттеном, вулицями Східного.

Від сонячного світла не ховаючи обличчя набряклого.

Діти соплять у візках, закачаних ресорами.

Всі мої однокласниці поряд намальовані.

По вулицях південним, наче по Монпарнасу.

Я дозволю обдурити себе кожному обірванцю.

До одуру в підворітті я бухатиму і дути,

І бомбою водневою рухну тобі на груди.

Моя батьківщина – моє кохання.

Вид з вікна -

Моногородок у сукні сукні.

Моя батьківщина – моє кохання.

У кожному вікні

Солдати нетрів посміхаються мені.

Моя батьківщина – моє кохання.

Вид з вікна -

Моногородок у сукні сукні.

Моя батьківщина - моє кохання, де я невпопад

Читаю вірші в автомат.

Наші люди на війні і наші люди на в'язниці.

Я пам'ятаю щохвилини у жовтні:

Як я збирав на хабар рожевому менту,

Боячись, що впарить десятку як кенту.

Інший братан сказав, що йому не вибирати.

Поїхавши на війну, він поїхав вмирати.

А я - залишився тут, птахом-балакуном,

Перелякана дитина за пластиковим вікном.

Ми виглядаємо як ровесники у вагоні-ресторані,

За сусідніми столами ненавмисні сотрапезники.

Пам'ятаєш, ти померла - і ми твоє м'ясо їли,

Що пахло, як мумія, забута у мавзолеї.

Втраченого халдея шлю, куди він звик.

Потія і холодіючи, оскалив провідник.

І я в коханні розсипаюся, голосно і без сорому

Тобі у вагоні-ресторані поїзда в нікуди.

Моя батьківщина – моє кохання.

Вид з вікна -

Моногородок у сукні сукні.

Моя батьківщина – моє кохання.

У кожному вікні

Солдати нетрів посміхаються мені.

Моя батьківщина – моє кохання.

Вид з вікна -

Моногородок у сукні сукні.

Моя батьківщина - моє кохання, де я невпопад

Читаю вірші в автомат.

ава, ава, ава, ава;

ава, ава, ава, ава;

ава, ава, ава, ава;

ава, ава, ава, ава;

Улан-Уде!