Черным-черно - Хаски

Когда ты меня раскусишь, жжёный мой сахарок;

Выставишь с детьми нерождёнными за порог -

Я умою дымом глаза, слепые, как волдыри.

Везите меня вприпрыжку, трамваи-поводыри!

Чтобы в какой-то кухне, да в пьяне, да в кутерьме,

Но наплакать на ухо шлюхе, жеманной, как кутюрье.

Но на том, как тебя люблю и как жить без тебя очкую;

Хмельную взглотну слюну и *бало в стол забычкую.

Мне приснятся мои похороны, ты в чёрном-чёрном...

Чёрный-чёрный голос, чёрный-чёрный бит

Ари, ари, ари - чёрный компас, чёрный гид.

Ари, ари, ари!

Черным-черно, черным-черно;

Черным-черно, черным-черно;

Черным-черно, черным-черно;

Черным-черно...

В час, когда меня не станет в мыслях ласковых твоих,

Я вздрогну в разбитом теле, ополаскивая рыхлое нутро

Какой-то дрянью, фаршированный собой.

По мостовой вожу ногами до смешного вразнобой!

Из неба сыпется перхоть, перхоть крошками с плеч.

Я очернял свою юность самой пошлой из мечт.

Да, в чёрных тачках, похожих на больших черепах

Перекрикивать мысли в чужих черепах.

Чёрный-чёрный голос...Чёрный-чёрный голос...

Чёрный-чёрный голос, чёрный-чёрный бит

Ари, ари, ари - чёрный компас, чёрный гид.

Ари, ари, ари!

Черным-черно, черным-черно;

Черным-черно, черным-черно;

Черным-черно, черным-черно;

Черным-черно...

Между мной и разинутой в зеве беззубом пастью сортира

Тянется, тянется горькой резиною пьяной слюны нитка строптивая.

И кончается, истончается она кончится - сгину и я.

На руку оплывает стена парафиновая - эта нить - пуповина моя

В ней длины - половина меня.

Опираясь о глянцевую белую грудь санфаянсовую,

Пуповиной кулак опоясываю и под русскую плясовую я выплясываю.

На кухню - там музыка, и накурено густо и вкусно

Там лежит моя чёрная книжка, я пишу туда чёрные сказки

Там живут мои чёрные люди и живут свои чёрные жизни

Чёрный-чёрный голос, чёрный-чёрный бит

Ари, ари, ари - чёрный компас, чёрный гид.

Ари, ари, ари!

Черным-черно, черным-черно;

Черным-черно, черным-черно;

Черным-черно, черным-черно;

Черным-черно...

Коли ти мене розкусиш, палений мій цукор;

Виставиш із дітьми ненародженими за поріг -

Я вмию димом очі, сліпі, як пухирі.

Везіть мене підстрибом, трамваї-поводири!

Щоб у якійсь кухні, та в п'яні, та у гармидері,

Але наплакати на вухо повії, манірній, як кутюр'є.

Але на тому, як тебе люблю і як жити без тебе окуляю;

Хмільну ковтну слину і бала в стіл забучкую.

Мені присниться мій похорон, ти в чорному-чорному...

Чорний-чорний голос, чорний-чорний біт

Арі, арі, арі – чорний компас, чорний гід.

Арі, Арі, Арі!

Чорним-чорно, чорним-чорно;

Чорним-чорно, чорним-чорно;

Чорним-чорно, чорним-чорно;

Чорним-чорно...

В час, коли мене не стане в думках твоїх лагідних,

Я здригнуся в розбитому тілі, обполіскуючи пухке нутро

Якийсь погань, фарширований собою.

По бруківці вожу ногами до смішного вроздріб!

З неба сипнеться лупа, лупа крихтами з плечей.

Я очорняв свою юність найменшою з мрій.

Так, у чорних тачках, схожих на великих черепах

Перекрикувати думки у чужих черепах.

Чорний-чорний голос... Чорний-чорний голос...

Чорний-чорний голос, чорний-чорний біт

Арі, арі, арі – чорний компас, чорний гід.

Арі, Арі, Арі!

Чорним-чорно, чорним-чорно;

Чорним-чорно, чорним-чорно;

Чорним-чорно, чорним-чорно;

Чорним-чорно...

Між мною і роззявленою в зізі беззубою пащею сортира

Тягнеться, тягнеться гіркою гумою п'яної слини нитка норовлива.

І кінчається, стоншується вона скінчиться - згину і я.

На руку обпливає стіна парафінова - ця нитка - пуповина моя

У ній довжини – половина мене.

Спираючись про глянсові білі груди санфаянсові,

Пуповиний кулак оперізую і під російську танцювальну я витанцьовую.

На кухню - там музика, і накурено густо та смачно

Там лежить моя чорна книжка, я пишу туди чорні казки

Там живуть мої чорні люди та живуть свої чорні життя

Чорний-чорний голос, чорний-чорний біт

Арі, арі, арі – чорний компас, чорний гід.

Арі, Арі, Арі!

Чорним-чорно, чорним-чорно;

Чорним-чорно, чорним-чорно;

Чорним-чорно, чорним-чорно;

Чорним-чорно...