Восток - 25/17, Саграда

Саграда:

Моя земля пропитана кровью до магмы,

Я видел флагман под небесным Андреевским флагом.

Женщины плакали — эскадра выходила в море,

Оно так и не возвратило лейтенанта домой.

Эсминец принял бой и был потоплен:

То ли мины, то ли в баках рвануло топливо.

А Севастополь ждал назад и верил искренне,

Шагами меряя пространство Графской пристани.

И если пристально смотреть в сторону востока,

То можно разглядеть и флаги на флагштоках

Погибших караблей, ведь через девять дней

Их души отлетают в небо как и у людей.

Но Черноморский флот уже не тот,

Чужие корабли проходят мимо Инкерманских высот

За горизонт, в эти закаты алые,

Пока гробницы стерегут прах адмиралов.

Я и не знал, что значит эта надпись не по-нашему

На именном оружии расстрелянного маршала,

И почему всё то, что было завоевано

Пошло проёбом, или мы сами предаём это?

Районы как театр военных действий:

Тут опиаты рано обрывают детство.

Врачи лупили по щекам, мне говорили: «Дыши,

Ведь все они погибли, ради того чтобы ты жил!»

Припев (Ант):

На свет из тени, из подземелий на воздух.

Пока есть время и силы, пока ещё не поздно.

Ещё не познанное — мой ориентир.

Я вижу грозный, прекрасный, яростный мир.

На свет из тени, из подземелий на воздух.

Пока есть время и силы, пока ещё не поздно.

Ещё не познанное — мой ориентир.

Я вижу грозный, прекрасный, яростный мир.

Бледный:

Учебник по истории, подобно девке площадной,

Готов отдаться каждому, кто завладел казной.

В очередной войне за трон станок печатает тираж.

Кто защищал свой порт, а кто кричал «На абордаж!»

Уже не важно.

Важно, кто за это платит,

Кто подливает в твой бокал и покупает платье.

Ломала каблуки, хмельная, в страстном танце.

Потом за школой тебя имели иностранцы.

Шептала: «Всех люблю, всем хватит места»,

А ведь когда-то ты мечтала быть невестой.

Семья.

Сын учится ходить хватаясь за подол.

Сейчас ты на коленях за арбуз, тебе не западло.

И кто тебя поднимет?

Ведь ты сама не хочешь.

Отец сгорел от горя, ты в бреду хохочешь.

Переписать учебник, смыть с тебя всю грязь

Слезами, потом с кровью.

В очередной раз.

Припев (Ант):

На свет из тени, из подземелий на воздух.

Пока есть время и силы, пока ещё не поздно.

Ещё не познанное — мой ориентир.

Я вижу грозный, прекрасный, яростный мир.

На свет из тени, из подземелий на воздух.

Пока есть время и силы, пока ещё не поздно.

Ещё не познанное — мой ориентир.

Я вижу грозный, прекрасный, яростный мир.

Саграда:

Моя земля просякнута кров'ю до магми,

Я бачив флагман під небесним Андріївським прапором.

Жінки плакали — ескадра виходила в море,

Воно так і не повернуло лейтенанта додому.

Есмінець прийняв бій і був потоплений:

Чи то міни, чи в баках рвонуло паливо.

А Севастополь чекав назад і вірив щиро,

Кроками міряючи простір Графської пристані.

І якщо уважно дивитися в бік сходу,

Це можна розглянути і прапори на прапорцях.

Загиблих кораблів, адже за дев'ять днів

Їхні душі відлітають у небо як і у людей.

Але Чорноморський флот уже не той,

Чужі кораблі проходять повз Інкерманські висот

За горизонт, у ці заходи сонця червоні,

Поки гробниці стережуть прах адміралів.

Я і не знав, що означає цей напис не по-нашому

На іменній зброї розстріляного маршала,

І чому все те, що було завойовано

Пішло проїбом, або ми самі зраджуємо це?

Райони як театр бойових дій:

Тут опіати рано обривають дитинство.

Лікарі лупили по щеках, мені говорили: «Дихай,

Адже всі вони загинули, заради того, щоб ти жив!»

Приспів (Ант):

На світло з тіні, з підземель на повітря.

Поки є час і сили, поки ще не пізно.

Ще не пізнане - мій орієнтир.

Я бачу грізний, прекрасний, лютий світ.

На світло з тіні, з підземель на повітря.

Поки є час і сили, поки ще не пізно.

Ще не пізнане - мій орієнтир.

Я бачу грізний, прекрасний, лютий світ.

Блідий:

Підручник з історії, подібно до дівки майданної,

Готовий віддатись кожному, хто заволодів скарбницею.

У черговій війні за престол верстат друкує тираж.

Хтось захищав свій порт, а хто кричав «На абордаж!»

Вже не важливо.

Важливо, хто за це платить,

Хто підливає в твій келих і купує сукню.

Ломала підбори, хмільна, в пристрасному танці.

Потім за школою тебе мали іноземці.

Шептала: «Всіх люблю, всім вистачить місця»,

А бо колись ти мріяла бути нареченою.

Сім'я.

Син вчиться ходити хапаючись за поділ.

Зараз ти на колінах за кавун, тобі не западло.

І хто тебе підніме?

Адже ти сама не хочеш.

Батько згорів від горя, ти в¸брезі регочеш.

Переписати підручник, змити з тебе весь бруд

Сльозами, потім із кров'ю.

В черговий раз.

Приспів (Ант):

На світло з тіні, з підземель на повітря.

Поки є час і сили, поки ще не пізно.

Ще не пізнане - мій орієнтир.

Я бачу грізний, прекрасний, лютий світ.

На світло з тіні, з підземель на повітря.

Поки є час і сили, поки ще не пізно.

Ще не пізнане - мій орієнтир.

Я бачу грізний, прекрасний, лютий світ.