В объятиях утренней зари - Юрий Черкашин

В объятьях утренней зари

Я окунусь в прохладу трав,

И, душу, настежь отворив,

Отдам печаль свою ветрам.

Рассветный луч зажёг росу.

Туман клубится по земле.

Я всё с собой не унесу,

Я здесь хочу оставить след.

Среди берёзок и рябин

Я с детством нить ещё храню.

Среди некошеных долин

Я юность старостью сменю.

И пусть укроет листопад

Мои смятения и грусть.

А я без цели, наугад,

Уйду в туман и растворюсь.

В обіймах ранкової зорі

Я окунуся в прохолоду трав,

І, душу, навстіж відчинивши,

Віддам смуток свій вітрам.

Світанок засвітив росу.

Туман клубиться по землі.

Я все з собою не несу,

Я хочу залишити слід.

Серед берізок і рябін

Я з дитинством нитку ще зберігаю.

Серед некошених долин

Я молодість старістю зміню.

І нехай укриє листопад

Мої сум'яття та сум.

А я без мети, навмання,

Піду в туман і розчинюся.