Укрою ночь - Юлия Беретта

Счастье наяву, у нас есть поцелуй.

С видом на Неву, когда закат кидает солнце в горизонт.

Мы с тобой вдвоем.

Время — наш тайник.

Когда минута каждая лишь для двоих.

А ты, как сладкий, терпкий виски — кровь кипит.

В сердце мерный бит.

Я укрою ночь одеялом.

Не буди ее, не буди.

Где б ты не был, мне тебя мало.

Там где я — тебе по пути.

Я тебя люблю, до чертиков, до умопомрачения люблю.

Играют лицами ночные фонари.

Мы с тобой одни.

Нежно пальцами, ты плавишь ум волной вибрации.

К нам, как к шедевру прикоснется эта ночь.

Всё предрешено.

Я укрою ночь одеялом.

Не буди ее, не буди.

Где б ты не был, мне тебя мало.

Там где я — тебе по пути.

Щастя наяву, у нас є поцілунок.

З видом на Неву, коли захід кидає сонце в горизонт.

Ми з тобою вдвох.

Час — наша схованка.

Коли ж хвилина кожна лише для двох.

А ти, як солодкий, терпкий віскі, кров кипить.

У серці мірний біт.

Я вкрию ніч ковдрою.

Не буди її, не буди.

Де б ти не був, мені тебе мало.

Там де я — тобі по дорозі.

Я тебе люблю, до чертиків, до запаморочення люблю.

Грають обличчя нічні ліхтарі.

Ми з тобою одні.

Ніжно пальцями, ти плавиш розум хвильної вібрації.

До нас, як до шедевру торкнеться ця ніч.

Все вирішено наперед.

Я вкрию ніч ковдрою.

Не буди її, не буди.

Де б ти не був, мені тебе мало.

Там де я — тобі по дорозі.