Лобовое стекло - Юлия Беретта

Словно залы ожидания замерли города.

К ним опять, по расписанию

День придет, как всегда.

Припев:

Несколько минут нам сталось до рассвета.

Несколько минут.

Время пошло.

Кто-то набегу разбросал осколки лета,

И стучится ветром… Ночь стучится ветром…

Ночь стучится ветром в лобовое стекло.

И стучится ветром… Ночь стучится ветром…

Ночь стучится ветром в лобовое стекло.

Помнишь, мы когда-то верили —

Сбудется пророчество.

Слышишь, вновь стучится в двери

Той любви высочество.

Припев:

Несколько минут нам сталось до рассвета.

Несколько минут.

Время пошло.

Кто-то набегу разбросал осколки лета,

И стучится ветром… Ночь стучится ветром…

Ночь стучится ветром в лобовое стекло.

Кто-то на снегу разбросал осколки лета.

Я лечу за ветром.

Я ищу ответа.

День стучит с рассветом в лобое стекло.

Я лечу за ветром.

Я ищу ответа.

День стучит с рассветом в лобое стекло.

Немов зали очікування завмерли міста.

До них знову, за розкладом

День настане, як завжди.

Приспів:

Кілька хвилин нам сталося до світанку.

Кілька хвилин.

Час пішов.

Хтось набігу розкидав уламки літа,

І стукає вітром... Ніч стукає вітром...

Ніч стукає вітром у лобове скло.

І стукає вітром... Ніч стукає вітром...

Ніч стукає вітром у лобове скло.

Пам'ятаєш, ми колись вірили

Збудеться пророцтво.

Чуєш, знову стукає в двері

Того кохання високість.

Приспів:

Кілька хвилин нам сталося до світанку.

Кілька хвилин.

Час пішов.

Хтось набігу розкидав уламки літа,

І стукає вітром... Ніч стукає вітром...

Ніч стукає вітром у лобове скло.

Хтось на снігу розкидав уламки літа.

Я лікую за вітром.

Я шукаю відповіді.

День стукає з світанком у лобе скло.

Я лікую за вітром.

Я шукаю відповіді.

День стукає з світанком у лобе скло.