Holocaust Dawn - Watain

Can you see the flames glow

At the brooding gates of dawn?

At last, we are nearly there…

Long was the winter

And dark were the stars

That eclipsed our dying hearts

And the snow fell

While blind men waltzed with Death

On tombs of mighty gods

At war with all

Though yonderwards, ever our gaze

Certain, our sight, like the daggers we wield

Staled by doubt, yet never to yield…

What spoils shall the soil spill forth then?

What buds shall burst?

What crops may our sickles reap?

What beasts shall rise from their sleep?

Eerie shines the light of morning stars

Eager sound the horns of Holocaust

Behold, ye angels petrified

Through tears of woe and awe

A nameless plague veiled and deformed

Through leaden morning dust now stalks

Homewards…

Mind not my burden

Although it is the weight of all sins

Their harvester awaits at the end of my road

Mind not my disfigurements

Although they are the pains of all flesh

For I run with wolves at night

And quenchless is their hunger…

How long, the winter

How cold, the night

How dark, the hearts…

Shine now ye strange light!

Shine, rampant star!

Pale, at Holocaust Dawn

Бачиш, як палає полум'я

Біля задумливих воріт світанку?

Нарешті ми майже на місці…

Довга була зима

І темні були зорі

Це затьмарило наші вмираючі серця

І випав сніг

Тоді як сліпці вальсували зі смертю

На гробницях могутніх богів

У війні з усіма

Хоч там, але завжди наш погляд

Певний, наш зір, як кинджали, якими ми володіємо

Затриманий сумнівами, але ніколи не поступається…

Що ж тоді вилиє ґрунт?

Які бруньки лопнуть?

Які врожаї можуть пожати наші серпи?

Які звірі встануть зі сну?

Жахливе сяє світлом ранкових зірок

З нетерпінням звучать роги Голокосту

Ось ви, ангели, скам’янілі

Крізь сльози горя й благоговіння

Безіменна чума, завуальована й деформована

Крізь свинцевий ранковий пил нині стеблюється

Додому…

Не зважайте на мій тягар

Хоча це вага всіх гріхів

Їхній комбайн чекає в кінці мого шляху

Не зважайте на мої спотворення

Хоча вони є болем усієї плоті

Бо я вночі бігаю з вовками

І невгамовний їхній голод…

Як довго, зима

Яка холодна ніч

Як темно, серця...

Сяй тепер, дивне світло!

Сяй, зоря несамовита!

Бліда, на світанку Голокосту