Waters of Ain - Watain

Take me home

Ye beckoning ocean waves!

My vessel is prepared

Eagerly, my spirit yearns

Through the gates, Transylvania calls

Anointed am I

Exalted on a course to man averse

Cloven-hooved my footsteps be

The self withdrawn

Expanding as the rays of death illuminate

The bridge and the path to the waters of Ain

Where no corner’s define

To the waters of Ain

Where no circles confine

To the waters of Ain

To the twilight of time

To the Death

To unmask the featureless face and know its numbing beauty

To remove the fig leaf from her cunt and enter

Beyond!

To pluck the fruits forbidden

Ye grapes most ripe, ye blessings of the underworld

Unleash your bitter rivers

Burn this tongue of mine

Oh wormwood sweet

Damnation’s infernal wine

From the waters of Ain

Where no corner’s define

From the waters of Ain

Where no circles confine

Flow, ye waters of Ain

As wormwood and wine

To the Death!

Their waters as one water in a stream against all streams

Sweet and salt now intermingle in the waking veins of Kingu

The havens tower in the yonder now

Where my vessel shall set sail

A voyage without end across the ageless waters

To shine beyond!

Do not mistake me for a star

Though I’ll shine like them at night

But behold instead the darkness in between them

The Devil’s light

Fearless I tread at the outpost

The brilliant abode of the dark

At the bridge from the known to the great unseen

I shall not linger

Saturn, great dark in the yonder

I give you my soul to devour

So that I may be judged in your deathlike glare

And purified

For thou art the wisdom’s keeper

The shoreline where truth shall unwind

A truth that in life I am doomed to search

But shall die to find

So now, I must leave these shores

Never to return

So I set my sail towards the setting sun

At the end of the world

Відвези мене додому

Ви вабите океанські хвилі!

Моє судно підготовлено

Мій дух жадібно прагне

Через ворота Трансільванія кличе

Я помазаний

Піднесений на курсі до людолюбства

Роздвоєні стопи мої

Самостійне відсторонене

Розширюються, коли висвітлюються промені смерті

Міст і шлях до вод Айну

Де не визначати кут

До вод Айну

Де не обмежуються кола

До вод Айну

До сутінків часу

До смерті

Щоб розкрити безхарактерне обличчя й пізнати його оніміючу красу

Щоб зняти фіговий листок із її піхви й увійти

За межами!

Зривати фрукти заборонено

Ви виноград найстиглий, благословення підземного світу

Випустіть свої гіркі ріки

Спали цей мій язик

О полин солодкий

Пекельне вино прокляття

З вод Айна

Де не визначати кут

З вод Айна

Де не обмежуються кола

Течіть, ви води Айну

Як полин і вино

До смерті!

Їхні води як одна вода в потокі проти всіх потоків

Солодке й сіль тепер змішуються в жилах Кінгу

Зараз там вежа-гавань

Куди відпливе моє судно

Безкінечна подорож вічними водами

Щоб сяяти далі!

Не приймайте мене за зірку

Хоча я буду сяяти, як вони, вночі

Але ось натомість темрява між ними

Світло диявола

Безстрашно ступаю на форпост

Яскрава обитель темряви

На мосту від відомого до великого невидимого

Я не буду затримуватися

Сатурн, там велика темрява

Я віддаю тобі мою душу на поглинання

Щоб мене могли судити у вашому передсмертному погляді

І очищений

Бо ти — хранитель мудрості

Берегова лінія, де розгорнеться правда

Правда, яку в житті я приречений шукати

Але помру, щоб знайти

Тож тепер я мушу покинути ці береги

Ніколи не повертатися

Тож я виправив вітрило до заходу сонця

На кінці світу