Туман - Владимир Пресняков

В моё окно пролился странный свет, как будто кто-то краски все смешал.

Мне показалось, что весь мир в туман одет, настал тот день, которого я ждал.

В ту осень был такой же точно день, такой же плыл над городом туман.

И растворилась в нём, оставив только тень, тень, от которой я схожу с ума.

Припев:

В такой дождливый туманный вечер, брожу по улицам, где фонари как свечи

И жду, что вдруг из белой пустоты ты вновь шагнёшь ко мне на встречу.

Туман.

Туман.

Туман.

Туман.

Туман.

Туман.

За стёклами кафе — десятки лиц, я силюсь хоть в одном узнать тебя.

Туман молчит и из его пустых глазниц, как слёзы льются капельки дождя.

Припев:

В такой дождливый туманный вечер, брожу по улицам, где фонари как свечи

И жду, что вдруг из белой пустоты ты вновь шагнёшь ко мне на встречу.

Туман.

Туман.

Туман.

Туман.

Туман.

Туман.

Октябрский вечер и туман — мелодия о грусти.

Привычной стеной стоит туман между нами вновь.

Пусть водопадом мелких брызг вновь волнуют чувства,

Не порочны они между мной и тобой, мы с тобой одни: только я и ты.

Туман.

Туман.

В моє вікно пролилося дивне світло, ніби хтось фарби все змішав.

Мені здалося, що весь світ у туман одягнений, настав той день, якого я чекав.

В ту осінь був такий точно день, такий же плив над містом туман.

І розчинилася в ньому, залишивши тільки тінь, тінь, від якої я схожу з розуму.

Приспів:

Такий дощовий туманний вечір, блукаю по вулицях, де ліхтарі як свічки

І чекаю, що раптом з білої порожнечі ти знову ступиш до мене на зустріч.

Туман.

Туман.

Туман.

Туман.

Туман.

Туман.

За склом кафе — десятки осіб, я намагаюся хоч в одному пізнати тебе.

Туман мовчить і з його порожніх очниць, як сльози ллються крапельки дощу.

Приспів:

Такий дощовий туманний вечір, блукаю по вулицях, де ліхтарі як свічки

І чекаю, що раптом з білої порожнечі ти знову ступиш до мене на зустріч.

Туман.

Туман.

Туман.

Туман.

Туман.

Туман.

Жовтневий вечір і туман — мелодія про сум.

Звичною стіною стоїть туман між нами знову.

Нехай водоспадом дрібних бризок знову хвилюють почуття,

Не порочні вони між мною і тобою, ми з тобою одні: тільки я і ти.

Туман.

Туман.