Романс - Владимир Пресняков

Там нет меня,

Где на песке не пролегли твои следы,

Где птица белая в тоске,

Где птица белая в тоске кружит у пенистой воды,

Я только там,

Где звук дрожит у губ желанной пристани

И где глаза твои стрижи,

И где глаза твои стрижи скользят по небу пристально.

Там нет меня,

Где дым волос не затуманит белый день,

Где сосны от янтарных слез,

Где сосны от янтарных слез утрет заботливый олень.

Я только там,

Где ты порой на дверь глядишь с надеждою,

И как ребенок с детворой,

И как ребенок с детворой ты лепишь бабу снежную.

Там нет меня,

Где пароход в ночи надрывно прогудел,

Где понимает небосвод,

Где понимает небосвод, что без тебя осиротел.

Я только там,

Где нет меня – вокруг тебя невидимый.

Ты знаешь, без тебя ни дня,

Ты знаешь, без тебя ни дня прожить нельзя мне видимо.

Там мене немає,

Де на піску не пролягли твої сліди,

Де птах білий у тузі,

Де птах білий у тузі кружляє біля пінистої води,

Я тільки там,

Де звук тремтить біля губ бажаної пристані

І де очі твої стрижи,

І де очі твої стрижі ковзають у небі уважно.

Там мене немає,

Де дим волосся не затьмарить білий день,

Де сосни від бурштинових сліз,

Де сосни від бурштинових сліз утре дбайливий олень.

Я тільки там,

Де ти часом на двері дивишся з надією,

І як дитина з дітворою,

І як дитина з дітворою ти ліпиш бабу сніжну.

Там мене немає,

Де пароплав уночі надривно прогудів,

Де розуміє небозвід,

Де розуміє небосхил, що без тебе осиротів.

Я тільки там,

Де мене немає – навколо тебе невидимий.

Ти знаєш, без тебе жодного дня,

Ти знаєш, без тебе жодного дня прожити не можна мені мабуть.