Покинь меня - Владимир Пресняков

Покинь меня!

Уйди из дома,

Хлопни дверью.

Я тону, я ни во что уже не верю.

Дым клубится и туман,

Я невозможно пьян.

И целый океан

Меж нами.

Покинь меня!

Я вижу в том своё спасенье

В суете

Я потерял твоё прощенье.

Был когда-то свет дневной,

И образ твой родной

Как будто старое кино.

Покинь меня!

Плыви по звёздам,

Скоро ночь настигнет нас

И будет поздно.

Близок мой последний час.

Спеши скорей на свет огня.

Покинь меня!

Покинь меня!

Покинь меня!

И пыль с весёлых фотографий

Не сдувай.

Пусть под вуалью будет радость.

Я качаюсь на ветру,

Но завтра по утру ту глупую игру

Простишь мне.

Покинь меня!

В людской толпе стань невидимкой.

Я тону, теряю след в пучине дикой.

Жаль, что слёзы не в цене

На дальней стороне

Ты вспомнишь обо мне,

Заплачешь.

Покинь меня!

Плыви по звёздам,

Скоро ночь настигнет нас

И будет поздно.

Близок мой последний час.

Спеши скорей на свет огня.

Покинь меня!

Покинь меня!

Покинь мене!

Іди з будинку,

Стукні дверима.

Я тону, я ни що вже не вірю.

Дим клубочиться і туман,

Я неможливо п'яний.

І цілий океан

Між нами.

Покинь мене!

Я бачу в тому свій порятунок

У метушні

Я втратив твоє прощення.

Було колись світло денне,

І образ твій рідний

Наче старе кіно.

Покинь мене!

Пливи по зірках,

Скоро ніч наздожене нас

І буде пізно.

Близька моя остання година.

Поспішай швидше на світло вогню.

Покинь мене!

Покинь мене!

Покинь мене!

І пил з веселих фотографій

Не здувай.

Нехай під вуаллю буде радість.

Я качаюсь на вітрі,

Але завтра по ранку ту дурну гру

Пробач мені.

Покинь мене!

У людському натовпі стань невидимкою.

Я тону, втрачаю слід у безодні дикої.

Жаль, що сльози не в ціні

На дальній стороні

Ти згадаєш про мене,

Заплачеш.

Покинь мене!

Пливи по зірках,

Скоро ніч наздожене нас

І буде пізно.

Близька моя остання година.

Поспішай швидше на світло вогню.

Покинь мене!

Покинь мене!