День, в который ты ушла - Владимир Пресняков

Ночь в ладонь мою стекла,

Как капля со стекла,

За долгим летним ливнем.

Там под окнами в рассвет

Как между да и нет

Теряется твой след.

День в который ты ушла

Не обещал тепла

И длился словно годы.

День в который ты ушла,

Меня не позвала,

Но твой мерцающий огонь

Упал в мою ладонь,

Но не коснулся сердца.

Ночь — пустое колдовство,

Вино на одного,

Случайный собеседник.

Ночь, пока царит луна,

Я сяду у окна

И выпью всю до дна ночь.

Я укроюсь от тоски,

Пока твои шаги

Не превратятся в эхо.

Жар твоих блестящих глаз

Кого-то жжёт сейчас, о o-у-o,

Согрев меня всего лишь pаз

В какой-то Новый год

От Рождества Хpистова.

День, в который ты ушла,

Не обещал тепла

И длился словно годы

День, в который ты ушла,

Меня не позвала,

Но твой мерцающий огонь

Упал в мою ладонь,

Но не коснулся сердца.

Ніч у долоню мою скла,

Як крапля зі скла,

За довгою літньою зливою.

Там під вікнами на світанок

Як між так і ні

Втрачається твій слід.

День, який ти пішла

Не обіцяв тепла

І продовжувався немов роки.

День, який ти пішла,

Мене не покликала,

Але твій мерехтливий вогонь

Впав у мою долоню,

Але не торкнувся серця.

Ніч — порожнє чаклунство,

Вино на одного,

Випадковий співрозмовник.

Ніч, доки панує місяць,

Я сяду біля вікна

І вип'ю всю до ночі.

Я вкриюся від туги,

Поки що твої кроки

Неперетворяться на луну.

Жар твоїх блискучих очей

Когось палить зараз, о o-у-о,

Зігрів мене всього лише раз

Якийсь Новий рік

Від Різдва Христового.

День, в який ти пішла,

Не обіцяв тепла

І продовжувався немов роки

День, в який ти пішла,

Мене не покликала,

Але твій мерехтливий вогонь

Впав у мою долоню,

Але не торкнувся серця.