Через тысячу лет - Владимир Пресняков

Ночь, словно ворожея, свои звезды вдали зажгла.

Ты — голубая фея, что нежданно с небес сошла.

Твое каждое слово ловлю, шепотом губ люблю,

Снова и снова глаза, те, что не лгут.

Припев:

Даже если через тысячу лет ты придешь в мои воспоминания,

В синем небе напишу твой портрет, оживлю его своим дыханием,

Даже если через тысячу лет.

Ты мой июльский ливень, что пролился в безумный зной.

Ты — нежность белых лилий, вздох приливной волны морской.

Коснись легкой рукою меня, Бог неземной явись,

Новой звездой продлись в жизни иной.

Припев:

Даже если через тысячу лет ты придешь в мои воспоминания,

В синем небе напишу твой портрет, оживлю его своим дыханием,

Даже если через тысячу лет.

Ніч, мов ворожка, свої зірки вдалині запалила.

Ти — блакитна фея, що несподівано з неба зійшла.

Твоє кожне слово ловлю, пошепки губ люблю,

Знову і знову очі, ті, що не брешуть.

Приспів:

Навіть якщо через тисячу років ти прийдеш в мої спогади,

У синьому небі напишу твій портрет, пожвавлю його своїм подихом,

Навіть якщо за тисячу років.

Ти моя липнева злива, що пролилася в шалену спеку.

Ти— ніжність білих лілій, зітхання приливної хвилі морської.

Торкнися легкою рукою мене, Бог неземний явись,

Новою зіркою пройшли в життя інший.

Приспів:

Навіть якщо через тисячу років ти прийдеш в мої спогади,

У синьому небі напишу твій портрет, пожвавлю його своїм подихом,

Навіть якщо за тисячу років.