Усталость - Владимир Кузьмин

На землю пришла усталость, нельзя ее избежать.

Матери шара земного устали солдат рожать.

Устали гадать на картах, в напрасной надежде жить,

Устали швейные фабрики военную форму шить,

Военную форму шить.

Военную форму шить.

Устал самолет реактивный лететь навстречу войне,

Устали лесные дороги танки тащить на спине.

Усталость сковала планету, настала такая пора.

Устал океан раскачивать ракетные крейсера,

Ракетные крейсера.

Ему ощущать надоело железный привкус беды

И прятать подводные лодки в бездонной толще воды.

Проигрыш.

От грома устало небо, устала земля, когда

На ней сплошные мишени, мишени, а не города.

И даже металл бездушный холодный, тупой металл,

За долгие тысячелетия оружием быть устал,

Оружием быть устал.

Оружием быть устал.

Оружием быть устал.

На землю прийшла втома, не можна її уникнути.

Матері земної кулі втомилися солдат народжувати.

Втомилися гадати на картах, в марній надії жити,

Втомилися швейні фабрики військову форму шити,

Військову форму шити.

Військову форму шити.

Втомився літак реактивний летіти назустріч війні,

Втомилися лісові дороги танки тягнути на спині.

Втома скувала планету, настала така пора.

Втомився океан розгойдувати ракетні крейсери,

Ракетний крейсер.

Йому відчувати набридло залізний присмак біди

І ховати підводні човни в бездонній товщі води.

Програш.

Від грому втомилося небо, втомилася земля, коли

На ній суцільні мішені, мішені, а не міста.

І навіть метал бездушний холодний, тупий метал,

За довгі тисячоліття зброєю бути втомився,

Зброєю втомився.

Зброєю втомився.

Зброєю втомився.