Тоска - Владимир Кузьмин

Хотел я спеть повеселей, но что-то помешало.

Взглянул в замерзшее окно, — на улице метель,

А у меня спокойно было и тепло, и музыка играла,

И никаких гостей, затей премудрых и ночных страстей.

Я никого не ждал в тот час, мне был никто не нужен,

И от того я вздрогнул от тревожного звонка.

И молодая женщина, приятная снаружи,

Вошла, сказав мне: «Здравствуйте!

Меня зовут Тоска.»

Я пригласил ее к столу, я сроду не был хамом,

Спросил, куда, откуда и зачем.

Она молчала.

Я спел ей песню про нее, она вдруг зарыдала,

Затем чуть просветлела, а к утру развеялась совсем.

Припев:

Она сказала: «Я давно люблю тебя, хочу всегда быть рядом.»

Я испугался до смерти, поник, но скоро к ней привык.

Любовь была недолгою.

Приревновав вдруг к Радости,

Она ушла других проведать горемык.

А я остался с Радостью, решив, что так умнее,

Все, кажется, прекрасно.

Я рад тому, что есть.

Но каждый день я с нетерпеньем жду, когда в глазах позеленеет

И слезы брызнут так, чтоб их, так, чтоб их не перечесть.

Проигрыш.

Припев:

Она сказала: «Я давно люблю тебя, хочу всегда быть рядом.»

Я испугался до смерти, поник, но скоро к ней привык.

Любовь была недолгою.

Приревновав вдруг к Радости,

Она ушла других проведать горемык.

А я остался с Радостью, решив, что так умнее,

Все, кажется, прекрасно.

Я рад тому, что есть.

Но каждый день я с нетерпеньем жду, когда в глазах позеленеет

И слезы брызнут так, чтоб их, так, чтоб их не перечесть.

ПРоигрыш.

И если к вам когда-нибудь она придет под вечер,

Ей передайте мой привет, скажите, что

Я у нее навек в долгу и отплатить мне нечем,

Что тень ее почти всегда со мной уже так много лет.

Припев:

Она сказала: «Я давно люблю тебя, хочу всегда быть рядом.»

Я испугался до смерти, поник, но скоро к ней привык.

Любовь была недолгою.

Приревновав вдруг к Радости,

Она ушла других проведать горемык.

А я остался с Радостью, решив, что так умнее,

Все, кажется, прекрасно.

Я рад тому, что есть.

Но каждый день я с нетерпеньем жду, когда в глазах позеленеет

И слезы брызнут так, чтоб их, так, чтоб их не перечесть.

Хотел я спеть повеселей, но что-то помешало,

Взглянул в замерзшее окно, — на улице метель.

А у меня спокойно было и тепло, и музыка играла,

И никаких гостей, затей премудрых и ночных страстей.

Я никого не ждал в тот час, мне был никто не нужен,

И от того я вздрогнул от тревожного звонка…

Хотів я заспівати веселіше, але щось завадило.

Поглянув у замерзле вікно, на вулиці хуртовина,

А у мене спокійно було і тепло, і музика грала,

І жодних гостей, витівок премудрих і нічних пристрастей.

Я нікого не чекав у ту годину, мені був ніхто не потрібен,

І від того я здригнувся від тривожного дзвінка.

І молода жінка, приємна зовні,

Увійшла, сказавши мені: «Здрастуйте!

Мене звуть Тоска.»

Я запросив її до столу, я ніколи не був хамом,

Запитав, куди, звідки і навіщо.

Вона мовчала.

Я заспівав їй пісню про неї, вона раптом заридала,

Потім трохи просвітліла, а на ранок розвіялася зовсім.

Приспів:

Вона сказала: «Я давно люблю тебе, хочу завжди бути поруч.»

Я злякався до смерті, поник, але незабаром до неї звик.

Кохання було недовго.

Приревнувавши раптом до Радості,

Вона пішла інших провідати бідолаха.

А я залишився з Радістю, вирішивши, що так розумніше,

Все, здається, чудово.

Я радий тому, що є.

Але кожен день я з нетерпінням чекаю, коли в очах позеленіє

І сльози бризнуть так, щоб їх, так, щоб їх не перерахувати.

Програш.

Приспів:

Вона сказала: «Я давно люблю тебе, хочу завжди бути поруч.»

Я злякався до смерті, поник, але незабаром до неї звик.

Кохання було недовго.

Приревнувавши раптом до Радості,

Вона пішла інших провідати бідолаха.

А я залишився з Радістю, вирішивши, що так розумніше,

Все, здається, чудово.

Я радий тому, що є.

Але кожен день я з нетерпінням чекаю, коли в очах позеленіє

І сльози бризнуть так, щоб їх, так, щоб їх не перерахувати.

Програш.

І якщо до вас коли-небудь вона прийде надвечір,

Їй передайте мій привіт, скажіть, що

Я у ні навік у боргу і відплатити мені нічим,

Що тінь її майже завжди зі мною вже так багато років.

Приспів:

Вона сказала: «Я давно люблю тебе, хочу завжди бути поруч.»

Я злякався до смерті, поник, але незабаром до неї звик.

Кохання було недовго.

Приревнувавши раптом до Радості,

Вона пішла інших провідати бідолаха.

А я залишився з Радістю, вирішивши, що так розумніше,

Все, здається, чудово.

Я радий тому, що є.

Але кожен день я з нетерпінням чекаю, коли в очах позеленіє

І сльози бризнуть так, щоб їх, так, щоб їх не перерахувати.

Хотів я заспівати веселіше, але щось перешкодило,

Глянув у замерзле вікно, на вулиці хуртовина.

А у мене спокійно було і тепло, і музика грала,

І жодних гостей, витівок премудрих і нічних пристрастей.

Я нікого не чекав у ту годину, мені був ніхто не потрібен,

І того я здригнувся від тривожного дзвінка…