Только сон - Владимир Кузьмин

День смешался с ночью, ночь смешалась с днём,

Нету больше мочи, мир — сплошной дурдом.

Я с утра пораньше — нет охоты спать —

У друзей на ранчо выхожу гулять.

О, я иду тебя искать!

Захожу в беседку, пенится пивко.

Мир — большая клетка, царство дураков.

Вот и сигареты, тоже со вчера,

Гадости в газеты пишут мастера.

Жизнь, как музыка моя, стара.

Я нормальный парень, мне сказал мой врач,

Если я в угаре, сам себе палач,

А если я не в духе — сторонись меня.

Мир бежит к разрухе, берегись огня,

Только не бросай меня.

Я свою Мальвину, сладкую жену,

Никогда не кину, даже если усну, —

Она такая крошка, слаще анаши,

Поцелуй немножко, только не спеши.

Я так хочу ласкать тебя в тиши.

Припев:

Только сон меня приблизит к тебе.

Только сон меня приблизит к тебе.

Я поспешу расставить точки вместо запятых,

А на дороге кочки и ямы для слепых.

То думал то, что прав я, а то и вовсе нет.

Напишут эпитафию, повесят мой портрет,

Когда меня давно уж нет, не хватает сигарет.

А мне бы бросить пиво и курить табак,

Жил бы я красиво, но мир сплошной бардак!

Правда, в этом мире я не один такой:

Мы мишени в тире на войне чужой.

А что-то я совсем плохой…

Припев:

Только сон меня приблизит к тебе.

Только сон меня приблизит к тебе.

Приезжай скорее, больше не могу,

Я тебя согрею даже на снегу.

Ну, a если солнце выглянет из тьмы,

Просто улыбнёмся вновь друг-другу мы.

Эх, мне дожить хотя бы до зимы!

Сорок капель валерьянки, рюмку коньяка

Выпиваю спозаранку, чтоб наверняка.

На душе, однако, гадко, надо выпить мне ещё,

Чтобы было сладко, чтобы было хорошо,

Чтоб завтра день ещё один пришёл.

Припев:

Только сон меня приблизит к тебе.

Только сон меня приблизит к тебе.

День змішався з ніччю, ніч змішалася з днем,

Немає більше сечі, світ - суцільний дурдом.

Я з|ранку раніше|— немає полювання спати —

У друзів на ранчо виходжу гуляти.

О, я іду тебе шукати!

Заходжу в бесідку, піниться пивко.

Світ - велика клітка, царство дурнів.

Ось і сигарети, теж з вчора,

Гадості в газети пишуть майстри.

Життя, як музика моя, старе.

Я нормальний хлопець, мені сказав мій лікар,

Якщо я в чаді, сам собі кат,

А якщо я не в духу — цурайся мене.

Світ біжить до розрухи, бережись вогню,

Тільки не кидай мене.

Я свою Мальвіну, солодку дружину,

Ніколи не кину, навіть якщо засну,—

Вона така крихта, солодша анаші,

Поцілунок трошки, тільки не поспішай.

Я так хочу пестити тебе в тиші.

Приспів:

Тільки сон мене наблизить до тебе.

Тільки сон мене наблизить до тебе.

Я поспішу розставити крапки замість ком,

А на дорозі купини і ями для сліпих.

То думав те, що правий я, а то й зовсім ні.

Напишуть епітафію, повісять мій портрет,

Коли мене давно вже немає, не вистачає цигарок.

А мені би кинути пиво і курити тютюн,

Жив би я гарно, але світ суцільний бардак!

Щоправда, в цьому світі я не один такий:

Ми мішені в тирі на війні чужій.

А щось я зовсім поганий...

Приспів:

Тільки сон мене наблизить до тебе.

Тільки сон мене наблизить до тебе.

Приїдь швидше, більше не можу,

Я тебе зігрію навіть на снігу.

Ну, а якщо сонце вигляне з темряви,

Просто усміхнемося знову один одному ми.

Ех, мені дожити хоча б до зими!

Сорок крапель валеріанки, чарку коньяку

Випиваю зранку, щоб напевно.

На душі, однак, бридко, треба випити мені ще,

Щоб було солодко, щоб було добре,

Щоб завтра ще один день прийшов.

Приспів:

Тільки сон мене наблизить до тебе.

Тільки сон мене наблизить до тебе.