Слезы в огне - Владимир Кузьмин

Я цепляюсь за тени,

Пролетаю сквозь стены,

Но не могу догнать,

Но не могу я застать покой.

На земле желтоснежной,

В суете неизбежной,

Маюсь я сам не свой,

Каюсь, но я здесь совсем чужой.

Ты не слышишь

Стон застыл во мне

Мольба замерзла на губах…

Ты не видишь,

Как умирает смех,

Как мои слезы

Каменеют в огне,

Каменеют в огне.

Я не верю орущим:

«Слишком поздно"нервозно,

Всё еще впереди,

До горизонта всего лишь шаг.

Одинокие души,

Окрыленные звезды

Встретятся не во сне,

Встретятся там на небесах.

Ты не слышишь,

Стон застыл во мне,

Мольба замерзла на губах…

Ты не видишь,

Как умирает смех,

Как мои слезы

Каменеют в огне,

Каменеют в огне.

Слезы в огне…

Ты не слышишь,

Стон застыл во мне,

Мольба замерзла на губах…

Ты не видишь,

Как умирает смех,

Как мои слезы

Каменеют в огне,

Каменеют в огне.

Слезы в огне…

Я чіпляюся за тіні,

Пролітаю крізь стіни,

Але не можу наздогнати,

Але не можу я застати спокій.

На землі жовтосніжній,

В метушні неминучою,

Маюся я сам не свій,

Каюся, але я тут зовсім чужий.

Ти не чуєш

Стогін застиг у мені

Благання замерзло на губах…

Ти не бачиш,

Як вмирає сміх,

Як мої сльози

Каменіють у вогні,

Каменіють у вогні.

Я не вірю кричущим:

«Занадто пізно"нервово,

Все ще попереду,

До горизонту лише крок.

Самотні душі,

Окрилені зірки

Зустрічаються не во сні,

Зустряться там на небесах.

Ти не чуєш,

Стогін застиг у мені,

Благання замерзло на губах…

Ти не бачиш,

Як вмирає сміх,

Як мої сльози

Каменіють у вогні,

Каменіють у вогні.

Сльози у вогні…

Ти не чуєш,

Стогін застиг у мені,

Благання замерзло на губах…

Ти не бачиш,

Як вмирає сміх,

Як мої сльози

Каменіють у вогні,

Каменіють у вогні.

Сльози у вогні…