Пороги - Владимир Кузьмин

Пороги, пороги,

Крутые пороги.

Нет ровной дороги

У бурной реки.

А буйное сердце,

Забыв о тревоге,

Волну разрезая,

Бежит от тоски.

Люби меня больше,

Чем я это знаю,

Меня излечая

И душу мою.

Неистовый ветер

Пусть солнце качает

И с нами встречает

Хмельную зарю.

Куда нам деваться

От водной пучины?

Угрюмые скалы

Мечтают о нас.

А мы над волнами

Летим от кручины,

Пока не погаснет

Огонь наших глаз.

Люби меня больше,

Чем я буду жить

На этой планете,

Под этой звездой.

Я самым счастливым

Побуду на свете

Одно лишь мгновенье

Сегодня с тобой.

И справа, и слева

Тоскливо, несмело

Кресты на дают нам

Забыть о друзьях.

Держи меня крепче,

Я сам неумелый,

Но, верю, прорвемся

Сквозь бурю и страх.

Люби меня больше,

Чем я того стою.

И, если проскочим,

И нам повезет,

Мы выйдем на берег,

Как будто из боя,

И небо нас снова

К себе позовет.

Пороги, пороги,

Круті пороги.

Немає рівної дороги

У бурної річки.

А буйне серце,

Забувши про тривогу,

Хвилю розрізаючи,

Біжить від туги.

Люби мене більше,

Чим я це знаю,

Мене виліковуючи

І душу мою.

Шалений вітер

Нехай сонце качає

І з нами зустрічає

Хмільну зорю.

Куди нам подітися

Від водної безодні?

Похмурі скелі

Мріють про нас.

А ми над хвилями

Летимо від кручини,

Поки що не згасне

Вогонь наших очей.

Люби мене більше,

Чим я буду жити

На цій планеті,

Під цією зіркою.

Я найщасливішим

Побуду на світі

Одна лише мить

Сьогодні з тобою.

І справа, і ліворуч

Сумно, несміливо

Хрести надають нам

Забути про друзів.

Тримай мене міцніше,

Я сам невмілий,

Але, вірю, прорвемося

Крізь бурю і страх.

Люби мене більше,

Чим я того стою.

І, якщо проскочимо,

І нам пощастить,

Ми вийдемо на берег,

Ніби з бою,

І небо нас знову

До себе покличе.