По-прежнему вдвоём (Капюшон) - Владимир Кузьмин

Кружит листва, как стая желтых парусов.

Осенний ветер, словно страх, приносит дрожь,

Но ты не прячь свое усталое лицо.

Слезинок больше нет, остался только дождь.

Раскрой же зонт, надвинь свой серый капюшон

И подойди поближе, — я слегка продрог.

Какой смешной сегодня день, и в нем я сам себе смешон,

Но это лучше, чем быть жалким как листок.

Года, что дым, еще один, а мы все ждем, пока живем.

И как ни странно, мы по-прежнему вдвоем.

И как ни странно, мы по-прежнему вдвоем.

В безмолвном парке нет как будто ни души

И карусель давно закрыта на замок.

Лишь только дождь шуршит задумчиво в тиши,

И впереди смеется детский голосок.

Раскрой же зонт, надвинь свой серый капюшон

И подойди поближе, — я слегка продрог.

Какой смешной сегодня день, и в нем я сам себе смешон,

Но это лучше, чем быть жалким как листок.

Бегут года, но не беда, мы вечно ждем, пока живем.

И как ни странно, мы по-прежнему вдвоем.

И как ни странно, мы по-прежнему вдвоем.

Раскрой же зонт, надвинь свой серый капюшон

И подойди поближе, — я слегка продрог.

Какой смешной сегодня день, и в нем я сам себе смешон,

Но это лучше, чем быть жалким как листок.

Года, что дым, еще один, а мы все ждем, пока живем.

И как ни странно, мы по-прежнему вдвоем.

И хорошо, что мы по-прежнему вдвоем.

Кружить листя, як зграя жовтих вітрил.

Осінній вітер, наче страх, приносить тремтіння,

Але ти не ховай своє втомлене обличчя.

Сльозинок більше немає, залишився лише дощ.

Розкрий же парасольку, надсунь свій сірий капюшон

І підійди ближче,— я трохи здригнувся.

Який смішний сьогодні день, і в ньому я сам собі смішний,

Але це краще, ніж бути жалюгідним як листок.

Року, що дим, ще один, а ми все чекаємо, поки живемо.

І як не дивно, ми  як і раніше вдвох.

І як не дивно, ми  як і раніше вдвох.

У безмовному парку немає ніби ні душі

І карусель давно закрита на замок.

Як тільки дощ шурхає задумливо в тиші,

І попереду сміється дитячий голосок.

Розкрий же парасольку, надсунь свій сірий капюшон

І підійди ближче,— я трохи здригнувся.

Який смішний сьогодні день, і в ньому я сам собі смішний,

Але це краще, ніж бути жалюгідним як листок.

Біжуть роки, але не біда, ми завжди чекаємо, поки живемо.

І як не дивно, ми  як і раніше вдвох.

І як не дивно, ми  як і раніше вдвох.

Розкрий же парасольку, надсунь свій сірий капюшон

І підійди ближче,— я трохи здригнувся.

Який смішний сьогодні день, і в ньому я сам собі смішний,

Але це краще, ніж бути жалюгідним як листок.

Року, що дим, ще один, а ми все чекаємо, поки живемо.

І як не дивно, ми  як і раніше вдвох.

І добре, що ми  як і раніше вдвох.