По обочине - Владимир Кузьмин

А как мне в детстве счастье прочили, верь не верь.

Не по дороге, по обочине иду теперь.

Как-то смиренно, то отчаянно я живу.

И не во сне звезда отчалила, а наяву, а наяву.

Любовь светила днями ясными, где они?

Какими серыми, напрасными стали дни.

А как мне в детстве счастье прочили, где оно?

Не по дороге, по обочине, а всё равно, всё равно.

Проигрыш.

А как мне в детстве счастье прочили, верь не верь.

Не по дороге, по обочине иду теперь.

Как-то смиренно, то отчаянно я живу.

И не во сне звезда отчалила, а наяву, а наяву.

А как мне в детстве счастье прочили.

А как мне в детстве счастье прочили.

А как мне в детстве счастье прочили.

А как мне в детстве счастье прочили.

А як мені в дитинстві щастя пророкували, вір не вір.

Не по дорозі, по узбіччю йду тепер.

Якось смиренно, то відчайдушно я живу.

І не уві сні зірка відчалила, а наяву, а наяву.

Любов світила ясними днями, де вони?

Якими сірими, марними стали дні.

А як мені в дитинстві щастя пророкували, де воно?

Не по дорозі, по узбіччі, а все одно, все одно.

Програш.

А як мені в дитинстві щастя пророкували, вір не вір.

Не по дорозі, по узбіччю йду тепер.

Якось смиренно, то відчайдушно я живу.

І не уві сні зірка відчалила, а наяву, а наяву.

А як мені в дитинстві щастя пророкували.

А як мені в дитинстві щастя пророкували.

А як мені в дитинстві щастя пророкували.

А як мені в дитинстві щастя пророкували.