Пароход - Владимир Кузьмин

По ночной реке плыл старый пароход.

И сиял огнями, и гудел, как старый саксофон.

Спряталась луна, и, сидя у окна я наблюдал,

Как уползает он.

Думал я, гадал, куда его несет.

Я б тебя позвал на этот пароход.

Нам бы все забыть и вместе по волнам

Медленно поплыть навстречу новым чудесам.

Счастье не обман, нет, блещет сквозь туман свет.

И я надеялся, что завтра повезет.

Спряталась луна, но также у окна я

Все смотрел, пока исчезнет старый пароход.

По нічній річці плив старий пароплав.

І сяяв вогнями, і гудів, як старий саксофон.

Сховався місяць, і, сидячи біля вікна я спостерігав,

Як сповзає він.

Думав я, гадав, куди його несе.

Я тебе покликав на цей пароплав.

Нам би все забути і разом по хвилях

Повільно попливти назустріч новим чудесам.

Щастя не обман, ні, блищить крізь туман світло.

І я сподівався, що завтра пощастить.

Сховався місяць, але також біля вікна я

Все дивився, доки зникне старий пароплав.