Люболь - Владимир Кузьмин

Любовь, меня поймёт любой,

Кто хоть однажды был любим,

Кто негой сладостной томим,

То вновь мучительная боль

Куда-то тянет за собой.

Она придёт когда не ждёшь,

Уйдёт как ложь исподтишка,

То рвёшься к счастью в облака,

То ждёшь когда же ты умрёшь.

Мы все умрём наверняка.

Любовь это боль, это яд.

Любовь это сон, это ад.

Любовь это сон, это май.

Когда ты со мной это всё,

Любовь это рай.

Она придёт когда не ждёшь,

Уйдёт как ложь исподтишка,

То рвёшься к счастью в облака,

То ждёшь когда же ты умрёшь.

Но я люблю наверняка.

Любовь это боль, это яд.

Любовь это сон, это ад.

Любовь это сон, это май.

Когда ты со мной это всё,

Любовь это.

Любовь это боль, это яд.

Любовь это сон, это ад.

Любовь это сон, это май.

Когда ты со мной это всё,

Любовь это.

Когда ты со мной это всё,

Любовь это.

Когда ты со мной это всё,

Любовь это рай.

Кохання, мене зрозуміє будь-хто,

Хто хоч одного разу був коханим,

Хто негой солодкий томимо,

То знову болісний біль

Кудись тягне за собою.

Вона прийде коли не чекаєш,

Піде як брехня тишком-нишком,

То рвешся на щастя в хмари,

То чекаєш коли ти помреш.

Ми все помремо напевно.

Кохання це біль, це отрута.

Кохання це сон, це пекло.

Кохання це сон, це травень.

Коли ти зі мною це все,

Кохання це рай.

Вона прийде коли не чекаєш,

Піде як брехня тишком-нишком,

То рвешся на щастя в хмари,

То чекаєш коли ти помреш.

Але я люблю напевно.

Кохання це біль, це отрута.

Кохання це сон, це пекло.

Кохання це сон, це травень.

Коли ти зі мною це все,

Любов це.

Кохання це біль, це отрута.

Кохання це сон, це пекло.

Кохання це сон, це травень.

Коли ти зі мною це все,

Любов це.

Коли ти зі мною це все,

Любов це.

Коли ти зі мною це все,

Кохання це рай.