Дождь за окном - Владимир Кузьмин

Стучался дождь в моё окно —

Поговорить со мной хотел.

Ему, наверно, всё равно,

Что у меня так много дел.

Не слышно слов, но о весне

Стучал в стекло, что было сил…

Казалось, он из прошлых дней,

Хотя дождём обычным был.

Дождь за окном

Узнал, что я разлукой болен.

Дождь за окном

Плачет день за днём…

Дождь за окном

О том, что было, мне напомнил…

Откуда дождь узнал?

И плачет за окном…

Дождь за окном…

Его понять мне не дано:

Он об одном, я — о другом.

Стучится дождь в моё окно,

И слёзы льются за стеклом.

Сказал дождю, что весел я,

Грустить и плакать нет причин,

Что ждут меня мои друзья…

И я прошу — пусть замолчит.

Стукав дощ у моє вікно

Поговорити зі мною хотів.

Йому, мабуть, все одно,

Що у мене так багато справ.

Не чути слів, але про весну

Стукав у скло, що було сил…

Здавалося, він з минулих днів,

Хоча дощем звичайним був.

Дощ за вікном

Дізнався, що я розлукою хворий.

Дощ за вікном

Плаче день за днем…

Дощ за вікном

Про те, що було, мені нагадав...

Звідки дощ дізнався?

І плаче за вікном…

Дощ за вікном…

Його зрозуміти мені не дано:

Він об одному, я — про іншого.

Стукає дощ у моє вікно,

І сльози ллються за склом.

Сказав дощу, що я веселий,

Сумувати і плакати немає причин,

Що чекають на мене мої друзі…

І я прошу — нехай замовчить.